Acts 5
1 But a certain man named Ananias, with Sapphira his wife, sold a possession,
Один же чоловік, на ймя Ананїя, в Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,
2 and kept back part of the price, his wife also being aware of it, then brought a certain part and laid it at the apostles’ feet.
та й приховав з ціни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.
3 But Peter said, “Ananias, why has Satan filled your heart to lie to the Holy Spirit and to keep back part of the price of the land?
Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з ціни за землю?
4 While you kept it, didn’t it remain your own? After it was sold, wasn’t it in your power? How is it that you have conceived this thing in your heart? You haven’t lied to men, but to God.”
Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй власті було? На що положив єси в твоєму серці діло таке? Ти обманив не людей, а Бога.
5 Ananias, hearing these words, fell down and died. Great fear came on all who heard these things.
Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обвяв страх великий усіх, що чули се.
6 The young men arose and wrapped him up, and they carried him out and buried him.
Уставши молодцї, взяли його і винісши поховали.
7 About three hours later, his wife, not knowing what had happened, came in.
І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.
8 Peter answered her, “Tell me whether you sold the land for so much.” She said, “Yes, for so much.”
Озвав ся ж до неї Петр: Скажи мені, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.
9 But Peter asked her, “How is it that you have agreed together to tempt the Spirit of the Lord? Behold, the feet of those who have buried your husband are at the door, and they will carry you out.”
Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.
10 She fell down immediately at his feet and died. The young men came in and found her dead, and they carried her out and buried her by her husband.
Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.
11 Great fear came on the whole assembly, and on all who heard these things.
І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.
12 By the hands of the apostles many signs and wonders were done among the people. They were all with one accord in Solomon’s porch.
Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.
13 None of the rest dared to join them; however, the people honored them.
З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.
14 More believers were added to the Lord, multitudes of both men and women.
І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)
15 They even carried out the sick into the streets and laid them on cots and mattresses, so that as Peter came by, at least his shadow might overshadow some of them.
Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тінь отїнила кого з них.
16 The multitude also came together from the cities around Jerusalem, bringing sick people and those who were tormented by unclean spirits; and they were all healed.
Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.
17 But the high priest rose up, and all those who were with him (which is the sect of the Sadducees), and they were filled with jealousy
Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
18 and laid hands on the apostles, then put them in public custody.
і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.
19 But an angel of the Lord opened the prison doors by night, and brought them out and said,
Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:
20 “Go stand and speak in the temple to the people all the words of this life.”
Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.
21 When they heard this, they entered into the temple about daybreak and taught. But the high priest and those who were with him came and called the council together, with all the senate of the children of Israel, and sent to the prison to have them brought.
Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.
22 But the officers who came didn’t find them in the prison. They returned and reported,
Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темниці, і вернувшись, оповіли,
23 “We found the prison shut and locked, and the guards standing before the doors, but when we opened them, we found no one inside!”
говорячи; Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в середині не знайшли.
24 Now when the high priest, the captain of the temple, and the chief priests heard these words, they were very perplexed about them and what might become of this.
Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнівались, що б воно таке було.
25 One came and told them, “Behold, the men whom you put in prison are in the temple, standing and teaching the people.”
Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.
26 Then the captain went with the officers, and brought them without violence, for they were afraid that the people might stone them.
Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.
27 When they had brought them, they set them before the council. The high priest questioned them,
І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,
28 saying, “Didn’t we strictly command you not to teach in this name? Behold, you have filled Jerusalem with your teaching, and intend to bring this man’s blood on us.”
кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.
29 But Peter and the apostles answered, “We must obey God rather than men.
Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу нїж людям.
30 The God of our fathers raised up Jesus, whom you killed, hanging him on a tree.
Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.
31 God exalted him with his right hand to be a Prince and a Savior, to give repentance to Israel, and remission of sins.
Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса; щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.
32 We are his witnesses of these things; and so also is the Holy Spirit, whom God has given to those who obey him.”
І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.
33 But they, when they heard this, were cut to the heart, and were determined to kill them.
Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.
34 But one stood up in the council, a Pharisee named Gamaliel, a teacher of the law, honored by all the people, and commanded to put the apostles out for a little while.
Уставши ж у раді один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,
35 He said to them, “You men of Israel, be careful concerning these men, what you are about to do.
і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.
36 For before these days Theudas rose up, making himself out to be somebody; to whom a number of men, about four hundred, joined themselves. He was slain; and all, as many as obeyed him, were dispersed and came to nothing.
Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у ніщо.
37 After this man, Judas of Galilee rose up in the days of the enrollment, and drew away some people after him. He also perished, and all, as many as obeyed him, were scattered abroad.
Після сього встав був Юда Галилейський під час переписі, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всі, хто слухав його, розсипались.
38 Now I tell you, withdraw from these men and leave them alone. For if this counsel or this work is of men, it will be overthrown.
А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або діло се, то обернеть ся в нїщо;
39 But if it is of God, you will not be able to overthrow it, and you would be found even to be fighting against God!”
коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.
40 They agreed with him. Summoning the apostles, they beat them and commanded them not to speak in the name of Jesus, and let them go.
Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.
41 They therefore departed from the presence of the council, rejoicing that they were counted worthy to suffer dishonor for Jesus’ name.
Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.
42 Every day, in the temple and at home, they never stopped teaching and preaching Jesus, the Christ.
І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.
