Acts 12
1 Now about that time, King Herod stretched out his hands to oppress some of the assembly.
У той час цар Ірод заарештував декого з церкви, щоб заподіяти їм зло.
2 He killed James, the brother of John, with the sword.
Він убив мечем Якова, брата Іванового.
3 When he saw that it pleased the Jews, he proceeded to seize Peter also. This was during the days of unleavened bread.
Побачивши, що це подобається юдеям, заарештував і Петра. Це сталося у дні свята Опрісноків.
4 When he had arrested him, he put him in prison and delivered him to four squads of four soldiers each to guard him, intending to bring him out to the people after the Passover.
Після арешту Петра посадили у в’язницю та передали під охорону чотирьом четвіркам воїнів. Ірод бажав після Пасхи вивести Петра до народу.
5 Peter therefore was kept in the prison, but constant prayer was made by the assembly to God for him.
Отже, Петро був під охороною у в’язниці, а церква ревно молилася Богові за нього.
6 The same night when Herod was about to bring him out, Peter was sleeping between two soldiers, bound with two chains. Guards in front of the door kept the prison.
Уночі, перед тим, як Ірод збирався вивести його на суд, Петро спав між двома воїнами, скутий двома ланцюгами, а стражники біля дверей стерегли в’язницю.
7 And behold, an angel of the Lord stood by him, and a light shone in the cell. He struck Peter on the side and woke him up, saying, “Stand up quickly!” His chains fell off his hands.
Раптом з’явився ангел Господній, і світло осяяло в’язницю. Ангел, штовхнувши Петра в бік, розбудив його та сказав: «Скоріше вставай!» І ланцюги впали з Петрових рук.
8 The angel said to him, “Get dressed and put on your sandals.” He did so. He said to him, “Put on your cloak and follow me.”
Далі ангел сказав йому: «Підпережись та надінь сандалії». Петро зробив так. «Одягни свій плащ та йди за мною», – сказав ангел.
9 And he went out and followed him. He didn’t know that what was being done by the angel was real, but thought he saw a vision.
Петро вийшов за ним, не розуміючи, що все, зроблене ангелом, відбувається насправді. Йому здавалося, що він бачить видіння.
10 When they were past the first and the second guard, they came to the iron gate that leads into the city, which opened to them by itself. They went out and went down one street, and immediately the angel departed from him.
Вони пройшли першу та другу сторожу та підійшли до залізної брами, яка вела до міста. Брама відчинилася сама, і вони вийшли на вулицю. Коли ж вони пройшли одну вулицю, ангел раптом відступив від нього.
11 When Peter had come to himself, he said, “Now I truly know that the Lord has sent out his angel and delivered me out of the hand of Herod, and from everything the Jewish people were expecting.”
Отямившись, Петро сказав: «Тепер я дійсно бачу, що Господь надіслав свого ангела й визволив мене з Іродових рук та від усього, на що очікував юдейський народ».
12 Thinking about that, he came to the house of Mary, the mother of John who was called Mark, where many were gathered together and were praying.
Зрозумівши, що сталося, він пішов до дому Марії, матері Івана, якого ще називали Марком, де багато народу зібралося та молилося.
13 When Peter knocked at the door of the gate, a servant girl named Rhoda came to answer.
Петро постукав у хвіртку брами, і служниця, на ім’я Рода, вийшла відповісти.
14 When she recognized Peter’s voice, she didn’t open the gate for joy, but ran in and reported that Peter was standing in front of the gate.
Вона впізнала голос Петра, але, забувши від радощів відчинити браму, побігла сказати, що Петро стоїть біля воріт.
15 They said to her, “You are crazy!” But she insisted that it was so. They said, “It is his angel.”
Вони сказали їй: «Ти несповна розуму!» Але вона наполягала. Тоді вони сказали: «Це, [мабуть, ] його ангел!»
16 But Peter continued knocking. When they had opened, they saw him and were amazed.
Однак Петро продовжував стукати. Коли ж вони відчинили, то побачили його й здивувалися.
17 But he, beckoning to them with his hand to be silent, declared to them how the Lord had brought him out of the prison. He said, “Tell these things to James and to the brothers.” Then he departed and went to another place.
Він подав їм знак рукою, щоб мовчали, та, розповівши їм, як Господь вивів його з в’язниці, сказав: «Розкажіть про це Якову та братам». Після цього він пішов у інше місце.
18 Now as soon as it was day, there was no small stir among the soldiers about what had become of Peter.
Коли настав день, між воїнами зчинилася велика тривога, [бо ніхто не знав, ] що сталося з Петром.
19 When Herod had sought for him and didn’t find him, he examined the guards, then commanded that they should be put to death. He went down from Judea to Caesarea, and stayed there.
Ірод шукав його, та, не знайшовши, допитав стражників і наказав їх стратити. Потім він переїхав з Юдеї в Кесарію і залишився там.
20 Now Herod was very angry with the people of Tyre and Sidon. They came with one accord to him and, having made Blastus, the king’s personal aide, their friend, they asked for peace, because their country depended on the king’s country for food.
Ірод був дуже розгніваний на мешканців Тира й Сидона. Але вони змовилися між собою, прийшли до нього й, схиливши на свій бік Бласта, управителя царського дому, просили миру, бо їхня країна була залежна від царських [земель] у постачанні їжі.
21 On an appointed day, Herod dressed himself in royal clothing, sat on the throne, and gave a speech to them.
У призначений день Ірод, вдягнувши царську одежу, сів на трон та звернувся до них із промовою.
22 The people shouted, “The voice of a god, and not of a man!”
Народ же вигукував: «Це голос бога, а не людини!»
23 Immediately an angel of the Lord struck him, because he didn’t give God the glory. Then he was eaten by worms and died.
Однак ангел Господа відразу вразив його, бо він не віддав слави Богові, і, сточений червами, [Ірод] помер.
24 But the word of God grew and multiplied.
Між тим Слово Боже продовжувало зростати та множитись.
25 Barnabas and Saul returned to Jerusalem when they had fulfilled their service, also taking with them John who was called Mark.
Варнава та Савл виконали служіння й повернулися з Єрусалима, узявши з собою Івана, званого Марком.
