2 Corinthians 2
1 But I determined this for myself, that I would not come to you again in sorrow.
Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.
2 For if I make you grieve, then who will make me glad but he who is made to grieve by me?
Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.
3 And I wrote this very thing to you, so that when I came, I wouldn’t have sorrow from them of whom I ought to rejoice; having confidence in you all that my joy would be shared by all of you.
І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всіх вас.
4 For out of much affliction and anguish of heart I wrote to you with many tears, not that you should be made to grieve, but that you might know the love that I have so abundantly for you.
Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.
5 But if any has caused sorrow, he has caused sorrow not to me, but in part (that I not press too heavily) to you all.
Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всіх вас.
6 This punishment which was inflicted by the many is sufficient for such a one;
Доволї такому сієї кари від многих.
7 so that, on the contrary, you should rather forgive him and comfort him, lest by any means such a one should be swallowed up with his excessive sorrow.
Так що напротив лучче простїть і утіште, щоб надто великий сум не дожер такого.
8 Therefore I beg you to confirm your love toward him.
Тим же благаю вас, обявіть любов до него.
9 For to this end I also wrote, that I might know the proof of you, whether you are obedient in all things.
На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.
10 Now I also forgive whomever you forgive anything. For if indeed I have forgiven anything, I have forgiven that one for your sakes in the presence of Christ,
Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,
11 that no advantage may be gained over us by Satan, for we are not ignorant of his schemes.
щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.
12 Now when I came to Troas for the Good News of Christ, and when a door was opened to me in the Lord,
Прийшовши ж у Трояду на благовісте Христове, як відчинено менї двері в Господі,
13 I had no relief for my spirit, because I didn’t find Titus my brother, but taking my leave of them, I went out into Macedonia.
не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.
14 Now thanks be to God who always leads us in triumph in Christ, and reveals through us the sweet aroma of his knowledge in every place.
Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.
15 For we are a sweet aroma of Christ to God in those who are saved and in those who perish:
Бо ми пахощі Христові Богу в і тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:
16 to the one a stench from death to death, to the other a sweet aroma from life to life. Who is sufficient for these things?
одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на акитте; та кого на се вистачить?
17 For we are not as so many, peddling the word of God. But as of sincerity, but as of God, in the sight of God, we speak in Christ.
Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.
