1 Peter 2
1 Putting away therefore all wickedness, all deceit, hypocrisies, envies, and all evil speaking,
Отже, відкиньте всяке зло, усяке лукавство, лицемірство, заздрощі й усякі наклепи.
2 as newborn babies, long for the pure spiritual milk, that with it you may grow,
Як новонароджені немовлята, прагніть чистого духовного молока, щоб через нього ви зросли в спасінні,
3 if indeed you have tasted that the Lord is gracious.
якщо ви [дійсно] пізнали, що Господь добрий.
4 Come to him, a living stone, rejected indeed by men, but chosen by God, precious.
Підходьте до Нього, живого Каменя, відкинутого людьми, але обраного та дорогоцінного перед Богом.
5 You also as living stones are built up as a spiritual house, to be a holy priesthood, to offer up spiritual sacrifices, acceptable to God through Jesus Christ.
І ви, як живе каміння, будуйте з себе духовний дім, щоб [бути] святим священством і через Ісуса Христа приносити духовні жертви, приємні Богові.
6 Because it is contained in Scripture, “Behold, I lay in Zion a chief cornerstone, chosen and precious. He who believes in him will not be disappointed.”
Бо в Писанні сказано: «Ось Я кладу на Сіоні наріжний Камінь, обраний і коштовний. І хто вірить у Нього, ніколи не буде осоромлений».
7 For you who believe therefore is the honor, but for those who are disobedient, “The stone which the builders rejected has become the chief cornerstone,”
Отже, для вас Він дорогоцінний, бо ви вірите, а для тих, хто не вірить, «Камінь, який відкинули будівничі, став наріжним Каменем»
8 and, “a stumbling stone and a rock of offense.” For they stumble at the word, being disobedient, to which also they were appointed.
і «Каменем спотикання і Скелею падіння». Вони спотикаються, бо не вірять Слову. Саме для цього вони й призначені.
9 But you are a chosen race, a royal priesthood, a holy nation, a people for God’s own possession, that you may proclaim the excellence of him who called you out of darkness into his marvelous light.
Але ви – рід обраний, царське священство, святий народ, люди, які належать Богові, щоб звіщати величні діла Того, Хто покликав вас із темряви до Свого дивовижного світла.
10 In the past, you were not a people, but now are God’s people, who had not obtained mercy, but now have obtained mercy.
Колись ви не [були] народом, але тепер ви Божий народ. Колись ви не [були] помилувані, але тепер помилувані.
11 Beloved, I beg you as foreigners and pilgrims to abstain from fleshly lusts which war against the soul,
Любі, закликаю вас як чужинців і мандрівників, стримуватися від плотських лихих бажань, які воюють проти душі.
12 having good behavior among the nations, so in that of which they speak against you as evildoers, they may see your good works and glorify God in the day of visitation.
Поводьтеся добре серед язичників, щоб ті, хто обмовляє вас, як злочинців, побачивши [ваші] добрі діла, прославили Бога в День приходу.
13 Therefore subject yourselves to every ordinance of man for the Lord’s sake: whether to the king, as supreme,
Підкоряйтеся всякій людській владі заради Господа – чи цареві, як володарю,
14 or to governors, as sent by him for vengeance on evildoers and for praise to those who do well.
чи намісникам, як посланим від Нього, щоб карати злочинців та хвалити тих, хто робить добро.
15 For this is the will of God, that by well-doing you should put to silence the ignorance of foolish men.
Бо така Божа воля, щоб, роблячи добро, ви приборкували неуцтво нерозумних людей.
16 Live as free people, yet not using your freedom for a cloak of wickedness, but as bondservants of God.
[Живіть] як вільні [люди], не як ті, що використовують свободу для прикриття зла, але як раби Бога.
17 Honor all men. Love the brotherhood. Fear God. Honor the king.
Шануйте всіх, любіть братерство, бійтеся Бога, шануйте царя.
18 Servants, be in subjection to your masters with all respect, not only to the good and gentle, but also to the wicked.
Слуги, у повному страху підкоряйтеся не лише добрим і лагідним володарям, але й нечесним.
19 For it is commendable if someone endures pain, suffering unjustly, because of conscience toward God.
Тому що це достойне похвали, коли хтось через своє сумління [перед] Богом зносить скорботи, страждаючи несправедливо.
20 For what glory is it if, when you sin, you patiently endure beating? But if when you do well, you patiently endure suffering, this is commendable with God.
Адже яка честь терпіти, коли вас б’ють за провини? Коли ж ви терпите й страждаєте, роблячи добро, – це благодать перед Богом.
21 For you were called to this, because Christ also suffered for us, leaving you an example, that you should follow his steps,
До цього ви були покликані, бо і Христос страждав за вас, залишивши вам приклад, щоб ви йшли Його слідами.
22 who didn’t sin, “neither was deceit found in his mouth.”
«Він не вчинив гріха, і в Його устах не було знайдено підступу».
23 When he was cursed, he didn’t curse back. When he suffered, he didn’t threaten, but committed himself to him who judges righteously.
Коли Його ображали, Він не ображав; страждаючи, Він не погрожував, але передав [Себе] Тому, Хто судить справедливо.
24 He himself bore our sins in his body on the tree, that we, having died to sins, might live to righteousness. You were healed by his wounds.
«Він у Своєму тілі підняв наші гріхи» на хрест, щоб ми, померши для гріхів, жили для праведності; «Його ранами ви зцілені».
25 For you were going astray like sheep; but now you have returned to the Shepherd and Overseer of your souls.
Адже ви були як заблудлі вівці, але тепер повернулися до Пастиря й Єпископа ваших душ.
