1 Corinthians 4
1 So let a man think of us as Christ’s servants and stewards of God’s mysteries.
Нехай люди сприймають нас як слуг Христа й управителів Божих таємниць.
2 Here, moreover, it is required of stewards that they be found faithful.
А від управителів вимагається, щоб кожен був вірний.
3 But with me it is a very small thing that I should be judged by you, or by a human court. Yes, I don’t even judge my own self.
І мене найменше хвилює те, як мене судитимете ви чи людський суд. Навіть більше, я й сам себе не осуджую.
4 For I know nothing against myself. Yet I am not justified by this, but he who judges me is the Lord.
Моє сумління чисте, але не через це я виправданий: Господь – Той, Хто судить мене.
5 Therefore judge nothing before the time, until the Lord comes, who will both bring to light the hidden things of darkness and reveal the counsels of the hearts. Then each man will get his praise from God.
Тому нічого не судіть передчасно, поки не прийде Господь, Який освітить заховане в темряві та покаже наміри сердець. Тоді кожен отримає свою похвалу від Бога.
6 Now these things, brothers, I have in a figure transferred to myself and Apollos for your sakes, that in us you might learn not to think beyond the things which are written, that none of you be puffed up against one another.
Це, брати, я відніс до себе та Аполлоса задля вас, щоб від нас ви навчилися, [що означає]: «Нічого понад те, що написано», аби ви не загордилися один перед одним.
7 For who makes you different? And what do you have that you didn’t receive? But if you did receive it, why do you boast as if you had not received it?
Адже хто робить тебе особливим? Що ти маєш такого, чого б не отримав? І якщо ти це отримав, чому вихваляєшся, ніби не отримав?
8 You are already filled. You have already become rich. You have come to reign without us. Yes, and I wish that you did reign, that we also might reign with you!
Ви вже наситилися! Ви вже збагатилися! Ви почали царювати без нас! І хоч би дійсно почали царювати, щоб і ми царювали разом із вами!
9 For I think that God has displayed us, the apostles, last of all, like men sentenced to death. For we are made a spectacle to the world, both to angels and men.
Адже я думаю, що Бог поставив нас, апостолів, останніми [в черзі], як призначених для смерті [на арені], бо ми стали видовищем для світу, ангелів та людей.
10 We are fools for Christ’s sake, but you are wise in Christ. We are weak, but you are strong. You have honor, but we have dishonor.
Ми безумні заради Христа, а ви ж мудреці в Христі! Ми слабкі, а ви сильні! Ви в пошані, а ми знеславлені!
11 Even to this present hour we hunger, thirst, are naked, are beaten, and have no certain dwelling place.
І досі ми відчуваємо голод та спрагу, ходимо в лахмітті, зносимо побої, не маємо житла,
12 We toil, working with our own hands. When people curse us, we bless. Being persecuted, we endure.
виснажуємося, працюючи важко своїми руками. Коли нас проклинають, ми благословляємо; нас переслідують, а ми терпимо;
13 Being defamed, we entreat. We are made as the filth of the world, the dirt wiped off by all, even until now.
коли нас ганьблять, ми підбадьорюємо. Ми стали наче сміття для світу, наче нечистоти для всіх дотепер.
14 I don’t write these things to shame you, but to admonish you as my beloved children.
Я пишу вам це не для того, щоб осоромити вас, а для того, щоб наставити як моїх любих дітей.
15 For though you have ten thousand tutors in Christ, you don’t have many fathers. For in Christ Jesus, I became your father through the Good News.
Навіть якби ви мали десять тисяч наставників, батьків у вас небагато. Адже я породив вас у Христі Ісусі через Добру Звістку.
16 I beg you therefore, be imitators of me.
Тож закликаю вас: станьте моїми послідовниками!
17 Because of this I have sent Timothy to you, who is my beloved and faithful child in the Lord, who will remind you of my ways which are in Christ, even as I teach everywhere in every assembly.
Тому я послав вам Тимофія, мою улюблену та вірну дитину в Господі. Він нагадає вам мої шляхи в Христі Ісусі, так як я навчаю повсюди, у кожній церкві.
18 Now some are puffed up, as though I were not coming to you.
Деякі загордилися, наче б я не мав прийти до вас.
19 But I will come to you shortly, if the Lord is willing. And I will know, not the word of those who are puffed up, but the power.
Але, якщо Господь забажає, я скоро прийду до вас і побачу не тільки слова, а й силу тих, що загордилися.
20 For God’s Kingdom is not in word, but in power.
Адже Боже Царство не в слові, а в силі.
21 What do you want? Shall I come to you with a rod, or in love and a spirit of gentleness?
Чого бажаєте: щоб я прийшов до вас із палицею чи з любов’ю та духом лагідності?
