Galatians 2
1 Then after fourteen years again I went up to Jerusalem with Barnabas (having taken with [me] *NK(o)*) also Titus;
Потім, по чотирнайцятя лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.
2 I went up now according to a revelation and set before them the gospel that I proclaim among the Gentiles — apart privately however to those esteemed — lest perhaps in vain I may be running or have run.
А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовісте, котре проповідую між поганами, тільки па самоті, значнішим, чи не марно я ходжу або ходив.
3 But not even Titus who [was] with me myself, a Greek being, was compelled to be circumcised;
Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.
4 because of even the brought in secretly false brothers, who came in by stealth to spy out the freedom of us which we have in Christ Jesus, that us (they will enslave, *N(k)O*)
А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледіти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,
5 to whom not even for an hour did we yield in subjection, so that the truth of the gospel may continue with you.
ми анї на годину не поступились, порючись, щоб істина благовістя пробувала в вас
6 Of now those esteemed to be something — whatsoever formerly they were no [thing] to me makes a difference; [the] face (*no*) God of a man not does take [account of]; to me myself for the esteemed no [thing] added,
Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся чим бути), на мене нїчого не наложили.
7 But on the contrary, having seen that I have been entrusted with the gospel of the uncircumcision even as Peter [with that] of the circumcision
Нї, противно, зрозумівши, ще звірено менї благовісте необрізання, яко ж Петрові обрізання:
8 the [One] for having worked in Peter for apostleship of the circumcision did also in me myself toward the Gentiles —
(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами; )
9 and having known the grace which having been given to me, James and Cephas and John, those esteemed pillars to be, [the] right hands gave to me myself and to Barnabas of fellowship, that we ourselves [should go] (indeed *o*) to the Gentiles, they however to the circumcision,
і пізнавши благодать, дану менї, Яков, та КиФа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;
10 Only [they asked] the poor that we may remember; that also I was eager [the] same thing to do.
тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.
11 When however came (Peter *N(k)O*) to Antioch, to face his I opposed [him], because condemned he was standing.
Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.
12 Before for to come certain ones from James with the Gentiles he was eating; when however (they came, *NK(O)*) he was drawing back and he was separating himself being afraid of those of [the] circumcision;
Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.
13 And acted hypocritically with him also the rest of [the] Jews so that even Barnabas was carried away of them by the hypocrisy.
Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.
14 But when I saw that not they are walking uprightly according to the truth of the gospel, I said (to Peter *N(k)O*) before all; If you yourself a Jew being like a Gentile and (not *N(k)O*) like a Jew live, (why *N(k)O*) the Gentiles do you compel to Judaize?
Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істині, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш по-поганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?
15 We ourselves by birth Jews and not of [the] Gentiles sinners;
Ми по природі Жиди, а не грішника з поган;
16 knowing (then *no*) that not is justified a man by works of law only except through faith from Jesus Christ even we ourselves in Christ Jesus believed, that we may be justified by faith from Christ and not by works of the Law; (since *N(k)O*) by works of the Law not will be justified any flesh.
та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб справдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не справдить ся дїлами закову нїяке тїло.
17 If however seeking to be justified in Christ have been found also we ourselves sinners, surely not [is] Christ of sin a minister? Never would it be!
Коли ж, шукаючи справдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!
18 If for that I had torn down, these things again I build, a transgressor myself I prove;
Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.
19 I myself for through [the] Law to [the] Law died, that to God I may live.
Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.
20 to Christ I have been crucified with; I live now no longer no longer I myself, lives however in me myself Christ; that which then now I live in [the] flesh, through faith I live that from the Son of God (and Christ *O*) the [One who] having loved me and having given up Himself for me.
Я рознятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.
21 Not I do set aside the grace of God; if for through [the] Law righteousness [is], then Christ for naught died.
Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.
