Acts 27
1 When now was determined sailing our to Italy, they were delivering both Paul and certain other prisoners to a centurion named Julius of the cohort of Augustus.
Якже присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юдию, Августової роти.
2 Having boarded then on a ship of Adramyttium (being about *N+kO) to sail (to *no) the along Asia places we set sail — while was being with us Aristarchus a Macedonian of Thessalonica.
І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.
3 On the then next [day] we landed at Sidon, Considerately then Julius Paul was treating he allowed [him] to [his] friends (may be going *N+kO) care to receive.
А другого дня пристали в Сидонї. Й обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.
4 And from there And from there having set sail we sailed under Cyprus because of the winds being contrary,
А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.
5 And then along Cilicia and Pamphylia having sailed across [the sea] we came to Myra of Lycia.
І, перепливши море, що проти Киликиї та ПамФилиї, прибули в Мири Ликийські.
6 And there And there having found the centurion a ship of Alexandria sailing to Italy he placed us into it.
А там знайшовши сотник корабель Александрииський, що плив в Італию, посадив нас на него.
7 For many now days sailing slowly and with difficulty having arrived off Cnidus not is permitting us the wind we sailed under Crete off Salmone,
Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під, Крит проти Салмона,
8 With difficulty and coasting along it we came to a place certain being called Fair Havens, to which near [the] city was of Lasea.
і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.
9 When much now time having passed and is being already dangerous the voyage because of even the Fast already being over, was admonishing [them] Paul
Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже піст минув, то радив Павел,
10 saying to them; Men, I understand that with disaster and much loss not only of the (burden *N+kO) and of the ship but also the lives of us ensuing to be the voyage.
кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.
11 But the centurion by the pilot and by the ship owner rather was persuaded than by the [things] by Paul spoken.
Сотник же керманичеві і властителеві корабля довіряв більш, ніж тому, що сказав Павел.
12 Unsuitable now the harbor being to winter in the majority reached a decision to set sail (from there, *N+kO) if somehow they would be able having arrived at Phoenix to winter [there] — a harbor of Crete looking toward [the] southwest and toward [the] northwest.
Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна. б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристані Крицькій, що лежить між вітром полуденнім і західнїм.
13 When was blowing gently now a south wind having thought the purpose to have obtained, having weighed [anchor] very near they were coasting along Crete.
Як же повіяв полуденнїй вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.
14 After not long however it threw down from it a wind tempestuous which is being called [the] Northeaster.
Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.
15 When was being seized then the ship and not being able to face to the wind having given way we were driven along.
Як же підхопило корабля і неможна було противитись вітрові, то віддались ми і носило нас.
16 An Island then certain having run under being called (Cauda *N+KO) we were able with difficulty control to gain of the lifeboat,
На остров же якийсь набігши, званий Кдавда, на силу здолїли удержати човна,
17 which having taken up supports they were using undergirding the ship; Fearing then lest into the sandbars of Syrtis they may fall having lowered the gear, thus they were driven along.
котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.
18 Violently now being storm-tossed of us on the next [day] a jettison of cargo they were making;
А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.
19 and on the third [day] with [their] own hands the tackle of the ship (they cast away; *N+KO)
А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.
20 Neither now sun nor stars appearing for many days, tempest and no small afflicted [us] from then on was abandoned hope all of being saved us.
Як же нї сонце, ні зорі не являлись многі дні, і надягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.
21 Much (also *N+kO) time without food there being at that time having stood up Paul in midst of them he said; It was necessary [for you] indeed, O men, having been obedient to me not to have set sail from Crete, to have incurred then disaster this and loss.
Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.
22 And yet now I exhort you to keep up your courage; loss for of life none there will be from among you only of the ship.
А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.
23 Stood by for me this night of God whose am (I myself *n) whom and I serve an angel
Явив ся бо мені сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,
24 saying; Not do fear, Paul, to Caesar you it behooves to stand before, And behold has granted to you God all those sailing with you.
глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усіх тих, що плинуть з тобою.
25 Therefore take courage men; I believe for in God that thus it will be according to the way it has been said to me.
Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано мені.
26 Upon an island however certain it behooves us to fall.
Мусимо бо до острова якогось пристати.
27 When then [the] fourteenth night had come being driven about of us in the Adriatic, toward [the] middle of the night were sensing the sailors to be drawing near some to them land;
Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;
28 And having taken soundings they found fathoms twenty, A little then having gone farther and again having taken soundings they found fathoms fifteen;
і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.
29 Fearing then lest perhaps (on *N+kO) rocky places (we may fall, *NK+O) out of [the] stern having cast anchors four they were praying for day to come.
І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.
30 Of the then sailors seeking to flee out of the ship and having let down the lifeboat into the sea under pretense as from [the] bow anchors being about to cast out
Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, ніби хочуть кинути якоря з носу,
31 said Paul to the centurion and to the soldiers; Only unless these shall remain in the ship, [then] you yourselves to be saved not you are able.
сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.
32 Then cut away the soldiers the ropes of the lifeboat and allowed her to fall away.
Тоді воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.
33 Until then that day was about to come, was urging Paul all to partake of food saying; [the] fourteenth today [is] day watching without eating you continue nothing having taken.
Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогодні чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нічого не ївши.
34 Therefore I exhort you (to partake *N+kO) of food; this indeed for of you preservation is; not [one] for of you a hair (of *N+kO) the head (will perish. *N+KO)
Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.
35 Having said now these things and having taken bread he gave thanks to God before all, and having broken [it] he began to eat.
Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усіма, і переломивши почав їсти.
36 Encouraged then having been all also themselves they took food;
Тоді повеселішали всі, і вони прийняли їжу.
37 (we were *N+kO) then the altogether souls in the boat (two hundred *NK+O) seventy six.
Було ж нас у кораблї всіх двісті сїмдесять і шість душ.
38 Having been filled then with food they were lightening the ship casting out the wheat into the sea.
А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.
39 When now day it was, the land not they were recognizing, a bay however certain they were noticing having a shore, on which (they were determining *N+kO) if (they would be able, *NK+o) (to drive [aground] *NK+O) the ship.
Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.
40 And the anchors having cut away they were leaving [them] in the sea, at the same time having loosened the ropes of the rudders And having hoisted the foresail to the blowing [wind] they were making for the shore.
І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.
41 Having fallen however into a place between two seas they ran aground the vessel; and the indeed bow having stuck fast it remained immovable, however the stern was being broken up by the violence of the waves.
Попавши ж на місце двоеморське, загрузилй корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.
42 Of the now soldiers [the] plan was that the prisoners they may kill, lest anyone having swum away (may escape. *N+kO)
Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втік.
43 But the centurion desiring to save Paul hindered them of the purpose, he commanded then those being able to swim having cast [themselves] off first on the land to go out,
Сотник же, хотівши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелів, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,
44 and the rest some indeed on boards, some however on things from the ship. And thus it came to pass that all being saved to the land.
а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всі спаслись на землю.
