Luke 5
1 Now it came to pass, while the multitude pressed upon him and heard the word of God, that he was standing by the lake of Gennesaret;
І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.
2 and he saw two boats standing by the lake: but the fishermen had gone out of them, and were washing their nets.
І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.
3 And he entered into one of the boats, which was Simon’s, and asked him to put out a little from the land. And he sat down and taught the multitudes out of the boat.
Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землі відчалити трохи. І сівши, навчав народ із човна.
4 And when he had left speaking, he said unto Simon, Put out into the deep, and let down your nets for a draught.
Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.
5 And Simon answered and said, Master, we toiled all night, and took nothing: but at thy word I will let down the nets.
І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.
6 And when they had this done, they enclosed a great multitude of fishes; and their nets were breaking;
І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,
7 and they beckoned unto their partners in the other boat, that they should come and help them. And they came, and filled both the boats, so that they began to sink.
і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човні, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.
8 But Simon Peter, when he saw it, fell down at Jesus’ knees, saying, Depart from me; for I am a sinful man, O Lord.
Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний. Господи.
9 For he was amazed, and all that were with him, at the draught of the fishes which they had taken;
Страх бо обняв його і всіх із ним од улову риби, що вловили.
10 and so were also James and John, sons of Zebedee, which were partners with Simon. And Jesus said unto Simon, Fear not; from henceforth thou shalt catch men.
Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нині людей ловити меш.
11 And when they had brought their boats to land, they left all, and followed him.
І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слідом за Ним.
12 And it came to pass, while he was in one of the cities, behold, a man full of leprosy: and when he saw Jesus, he fell on his face, and besought him, saying, Lord, if thou wilt, thou canst make me clean.
І сталось, як був Він ув однім городі, аж ось чоловік увесь у проказі. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи; Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.
13 And he stretched forth his hand, and touched him, saying, I will; be thou made clean. And straightway the leprosy departed from him.
І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.
14 And he charged him to tell no man: but go thy way, and shew thyself to the priest, and offer for thy cleansing, according as Moses commanded, for a testimony unto them.
І наказав Він йому нікому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.
15 But so much the more went abroad the report concerning him: and great multitudes came together to hear, and to be healed of their infirmities.
Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.
16 But he withdrew himself in the deserts, and prayed.
Він же виходив у пустиню та молив ся.
17 And it came to pass on one of those days, that he was teaching; and there were Pharisees and doctors of the law sitting by, which were come out of every village of Galilee and Judaea and Jerusalem: and the power of the Lord was with him to heal.
І сталось одного дня, що Він учив, і сиділи Фарисеї та учителї закону, що; поприходили з усіх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.
18 And behold, men bring on a bed a man that was palsied: and they sought to bring him in, and to lay him before him.
І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.
19 And not finding by what [way] they might bring him in because of the multitude, they went up to the housetop, and let him down through the tiles with his couch into the midst before Jesus.
І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.
20 And seeing their faith, he said, Man, thy sins are forgiven thee.
І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.
21 And the scribes and the Pharisees began to reason, saying, Who is this that speaketh blasphemies? Who can forgive sins, but God alone?
І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?
22 But Jesus perceiving their reasonings, answered and said unto them, What reason ye in your hearts?
Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?
23 Whether is easier, to say, Thy sins are forgiven thee; or to say, Arise and walk?
Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?
24 But that ye may know that the Son of man hath power on earth to forgive sins (he said unto him that was palsied), I say unto thee, Arise, and take up thy couch, and go unto thy house.
От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землі оставляти гріхи, розслабленому: Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.
25 And immediately he rose up before them, and took up that whereon he lay, and departed to his house, glorifying God.
І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.
26 And amazement took hold on all, and they glorified God; and they were filled with fear, saying, We have seen strange things today.
І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогодні.
27 And after these things he went forth, and beheld a publican, named Levi, sitting at the place of toll, and said unto him, Follow me.
А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митниці, і рече йому: Йди слідом за мною.
28 And he forsook all, and rose up and followed him.
І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.
29 And Levi made him a great feast in his house: and there was a great multitude of publicans and of others that were sitting at meat with them.
і справив гостину велику Левій Йому у господі своїй, і було там багато митників і инших, що свдїли з ними.
30 And the Pharisees and their scribes murmured against his disciples, saying, Why do ye eat and drink with the publicans and sinners?
І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пете?
31 And Jesus answering said unto them, They that are whole have no need of a physician; but they that are sick.
І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лікаря, а недужому.
32 I am not come to call the righteous but sinners to repentance.
Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.
33 And they said unto him, The disciples of John fast often, and make supplications; likewise also the [disciples] of the Pharisees; but thine eat and drink.
Вони, ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?
34 And Jesus said unto them, Can ye make the sons of the bride-chamber fast, while the bridegroom is with them?
Він же рече до них: Чи зможете синів весільних, поки жених з ними, заставити постити?
35 But the days will come; and when the bridegroom shall be taken away from them, then will they fast in those days.
Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тоді постити муть у ті дні.
36 And he spake also a parable unto them; No man rendeth a piece from a new garment and putteth it upon an old garment; else he will rend the new, and also the piece from the new will not agree with the old.
Сказав же й приповість до них; Що ніхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.
37 And no man putteth new wine into old wineskins; else the new wine will burst the skins, and itself will be spilled, and the skins will perish.
І ніхто не наливав вина нового в бурдюки старі; коли ж ні, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.
38 But new wine must be put into fresh wineskins.
А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все ціле.
39 And no man having drunk old [wine] desireth new: for he saith, The old is good.
Ніхто, пивши старе, не бажав зараз нового; каже бо: Старе лучче.
