Luke 1
1 As you know, many others have attempted to put down in writing the things that have been fulfilled that involve us.
Яко ж бо многі заходились опоряджувати повість про добре знані нам речі,
2 They based their accounts on evidence from the earliest eyewitnesses and ministers of the Word,
як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;
3 and so I also decided that since I have followed these things very carefully from the beginning, it would be a good idea to write out an accurate account of all that happened.
то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,
4 I have done this dear Theophilus so you can be certain that what you were taught is completely reliable.
щоб знав певноту того, чого тебе навчено.
5 During the time when Herod was king of Judea, there was a priest called Zechariah, who came from the Abijah priestly division. He was married to Elizabeth, who was also descended from Aaron the priest.
Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.
6 They both did what was right before God, being careful to follow all the Lord's commandments and regulations.
Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всіх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.
7 They had no children because Elizabeth wasn't able to have any, and they were both growing old.
і не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.
8 While Zechariah was serving as a priest before God, on behalf of his priestly division,
Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,
9 he was chosen by lot according to priestly custom to enter the Temple of the Lord and burn incense.
то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.
10 During the time of offering incense a large crowd of people were praying outside.
А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.
11 An angel of the Lord appeared to Zechariah, standing to the right of the altar of incense.
Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.
12 When Zechariah saw the angel, he was startled and became terrified.
І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.
13 But the angel told him, “Don't be afraid, Zechariah. Your prayer has been heard, and your wife Elizabeth will bear you a son, and you shall call him John.
Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.
14 He will bring you joy and gladness, and many will celebrate his birth.
І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.
15 He will be great in the sight of the Lord. He will refuse to drink wine or other alcoholic drink. He will be filled with the Holy Spirit even before he's born.
Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.
16 He will turn many Israelites back to the Lord their God.
І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.
17 He will go ahead of the Lord in the spirit and power of Elijah, to turn the fathers back to thinking about their children, and to turn those who are rebellious back to a right understanding—to prepare a people ready for the Lord.”
І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.
18 “How can I be sure about this?” Zechariah asked the angel. “I'm an old man, and my wife is getting old too.”
І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.
19 “I am Gabriel,” the angel replied. “I stand in God's presence, and I was sent to speak to you and give you this good news.
І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.
20 But since you didn't believe what I told you, you'll become dumb, unable to speak, until the appointed time when my words come true.”
І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.
21 Outside the people were waiting for Zechariah, wondering why he was taking so long in the Temple.
І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.
22 When eventually he came out, he wasn't able to speak to them. They realized he'd seen a vision in the Temple, for though he could make gestures, he was completely dumb.
Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.
23 After he'd finished his time of service, he went back home.
І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.
24 Some time later his wife Elizabeth became pregnant. She stayed at home for five months.
Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й втаїлась пять місяцїв, говорячи:
25 “The Lord has done this for me,” she said, “now that he's taken away my disgrace in the eyes of others.”
Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.
26 In the sixth month of her pregnancy God sent the angel Gabriel to a young girl called Mary who lived in the town of Nazareth in Galilee.
Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,
27 She was engaged to a man named Joseph.
до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.
28 The angel greeted her. “You are very privileged,” he told her. “The Lord is with you.”
І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная. Господь з тобою; благословенна єси між женами.
29 Mary was very puzzled at what he said, and wondered what this greeting meant.
Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.
30 “Don't worry, Mary,” the angel went on, “for God has shown his graciousness to you.
І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.
31 You will become pregnant and give birth to a son. You shall call him Jesus.
І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.
32 He will be very great, and he will be called the Son of the Most High. The Lord God will give him the throne of David his father,
Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:
33 and he will reign over the house of Jacob forever. His kingdom will never come to an end.” (aiōn g165)
і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. (aiōn g165)
34 “How is this possible?” Mary asked. “I'm still a virgin.”
Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?
35 He replied, “The Holy Spirit will come upon you, and the power of the Most High will cover you. The baby who is to be born is holy, and will be called the Son of God.
І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.
36 And Elizabeth, your relative, even she is pregnant in her old age. The woman that people said couldn't have children is already six months pregnant.
І ось Єлисавета, родичка твоя і вона також зачала, сина в старості своїй, і се шестий місяць званій неплідною.
37 Nothing is impossible for God.”
Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.
38 “Here I am, ready to be the Lord's servant,” said Mary. “May it happen to me just as you said.” Then the angel left her.
Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.
39 A little while later, Mary got herself ready and hurried up into the hills of Judea, to the town where
Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;
40 Zechariah's house was. She called out to Elizabeth as she went in.
і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.
41 As soon as Elizabeth heard Mary's voice, the baby jumped for joy inside her. Elizabeth was filled with the Holy Spirit,
І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,
42 and cried out in a loud voice, “How blessed you are among women, and how blessed will be the child born to you!
і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.
43 Why am I so honored that the mother of my Lord should visit me?
І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?
44 As soon as I heard you call out in greeting, my baby jumped for joy inside me.
Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.
45 How fortunate you are, because you are convinced that the Lord will do what he has promised you!”
І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.
46 Mary replied, “How I praise the Lord!
І рече Мария: Величає душа моя Господа,
47 I am so happy with God my Savior,
і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,
48 because he decided that I, his servant, was worthy of his consideration, despite my humble background. From now on every generation will say I was blessed.
що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:
49 God Almighty has done great things for me; his name is holy.
бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.
50 His mercy lasts for generation after generation to those who respect him.
І милості Його від роду до роду на боячих ся Його.
51 With his power he has broken to pieces those who arrogantly think they're so clever.
Зробив силу рукою своєю, розсипав гордих у думках сердець їх;
52 He tears the powerful down from their thrones, and elevates those who are humble.
поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;
53 He fills the hungry with good things to eat, and he sends the rich away empty-handed.
голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;
54 He has helped his servant Israel, remembering him in mercy,
прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,
(як промовив до батьків наших) Авраамові й насінню його по віки. (aiōn g165)
56 Mary stayed with her for three months and then returned home.
Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.
57 The time came for Elizabeth to have her baby and she gave birth to a son.
Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.
58 Her neighbors and relatives heard how the Lord had showed her great kindness, and they celebrated together with her.
І чули сусіде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.
59 Eight days later they came to circumcise the boy. They planned to call him Zechariah after his father.
І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотіли назвати його ймям батька його, Захарією.
60 “No,” Elizabeth said. “He shall be called John.”
І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.
61 “But there's nobody among your relatives who has this name,” they told her.
І казали до неї: Що нікого нема в родині твоїй, щоб звав ся імям сим.
62 Through gestures they asked Zechariah, the boy's father, what he wanted to call his son.
Кивали ж батькові його, як схотів би назвати його.
63 Zechariah motioned for something to write on. To everyone's surprise he wrote, “His name is John.”
І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.
64 Immediately he could speak again, and he started praising God.
Відкрили ся яе уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.
65 All those living nearby were in awe at what had happened, and the news spread throughout the hill country of Judea.
І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.
66 Everyone who heard the news wondered what it meant. “What will the little boy grow up to be?” they asked, for it was clear he was very special to God.
І положили всі, хто чув, у серці своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.
67 Zechariah, his father, filled with the Holy Spirit, spoke this prophecy:
І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:
68 “The Lord, the God of Israel, he is wonderful, for he has come to his people and set them free.
Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,
69 He has given us a great Savior from the line of his servant David,
і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,
(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх, ) (aiōn g165)
71 He promised to save us from our enemies, from those who hate us.
спасеннє од ворогів наших і з руки всіх ненавидників наших,
72 He was merciful to our fathers, remembering his holy agreement—
щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,
73 the promise that he made to our father Abraham.
клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,
74 He gives us freedom from fear and rescues us from our enemies,
та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,
75 so we can serve him by doing what is good and right for our whole lives.
служити Йому в сьвятостї та праведності перед Ним, по всі днї життя нашого.
76 Even though you are only a small child, you will be called the prophet of the Most High, for you will go ahead of the Lord to prepare his way,
А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнім, готовити дороги Його;
77 providing knowledge of salvation to his people through the forgiveness of their sins.
щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,
78 Through God's caring kindness to us, heaven's dawn will break upon us
по благій милості Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,
79 to shine on those who live in darkness and under the shadow of death, and to guide us along the path of peace.”
щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертній, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.
80 The boy John grew and became spiritually strong. He lived in the desert until the time came for his public ministry to Israel.
Хлопятко ж росло та міцніло духом, і пробувало в пустині аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.
