Acts 28
1 When we were safe ashore, we discovered that we were on the island of Malta.
Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.
2 The people there were very kind—they started a fire and called all of us over so we could warm up from the rain and the cold.
Чужоземці ж показали нам не мале милосерде: розложивши бо багаттє, прийняли всіх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.
3 Paul collected a bundle of firewood and threw it on the fire. But a poisonous snake was driven out of the bundle because of the heat and bit him, fastening itself on his hand.
Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.
4 When the people there saw the snake hanging from his hand, they said to each other, “This man must be a murderer. Even though he escaped death from the sea, Justice won't let him live.”
Побачивши чужоземці, що зьвірюка висіла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.
5 However, Paul shook the snake off into the fire, and suffered no ill-effects.
Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав ніякого лиха.
6 They were expecting him to swell up, or suddenly fall down dead. But after waiting a long time, they saw that nothing bad had happened to him so they changed their minds and decided he must be a god.
Вони ж дожидали, що він мав опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що ніякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.
7 Nearby were lands that belonged to Publius, the chief official of the island. He welcomed us and looked after us for three days very hospitably.
Навкруги ж сього місця були землі першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три дні поприятельски гостив.
8 Now Publius' father was sick, lying in bed suffering from fever and dysentery. Paul went in to see him, and prayed for him, placed his hands on him, and healed him.
І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.
9 After this happened, everyone else who was sick on the island came and was healed.
Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.
10 They presented us with many gifts, and when we had to sail they provided everything we needed for the voyage.
Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).
11 After a three month stay we set sail aboard a ship from Alexandria having a figurehead of the Heavenly Twins that had spent the winter at the island.
По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,
12 We stopped at Syracuse, and spent three days there.
і припливши в Сиракузу, пробули (там) три дні.
13 From there we sailed on to Rhegium. The following day a south wind blew, and on the second day we arrived at the port of Puteoli,
А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,
14 where we discovered some believers. They asked us to stay with them for a week. So we came to Rome.
де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сім день; і так прийшли в Рим.
15 When some of the believers from Rome heard we had arrived they came to meet us at the Forum of Appius and the Three Taverns. When Paul saw them, he was thankful to God and much encouraged.
Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.
16 When we entered Rome, Paul was permitted to stay under house arrest with a soldier to guard him.
Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязнику воїводї; Павлу ж дозволено жити окреме з воїном, що стеріг його.
17 Three days later Paul invited the Jewish leaders there to come to see him. When they were all together he told them, “Brothers, even though I had not done anything wrong against the people or the customs of our forefathers, I was arrested in Jerusalem and handed over to the Roman authorities.
Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нічого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передай я, яко вязник, у рука Римлянам.
18 After they had interrogated me they wanted to release me because I had done nothing that warranted execution.
Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо ніякої вини смерти не було в мені.
19 But the Jewish leaders opposed this, so I was forced to appeal to Caesar—not that I had any accusations against my own people.
Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.
20 That's why I asked to see you, and talk to you, because it is on account of the hope of Israel that I am chained up like this.”
Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надію Ізраїлеву залізом сим оковано мене.
21 “We have not received any letters from Judea about you, and none of our people have come here with reports against you or to speak badly of you,” they told him.
Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.
22 “But we do want to hear from you what you believe—especially regarding this sect, which we know is condemned everywhere.”
Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.
23 They made an appointment to meet with him. On that day many people came to where he was staying. From morning till night Paul was explaining to them, telling them about the kingdom of God. He tried to convince them about Jesus using the writings of the law of Moses and the prophets.
Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеевого й з пророків, од ранку до вечера.
24 Some accepted what Paul said, but some refused to believe.
І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.
25 They couldn't agree among themselves, and they left after Paul told them this: “The Holy Spirit said it well through Isaiah the prophet to your forefathers,
І, будучи в незгоді між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,
26 ‘Go to these people and tell them: Even though you hear, you won't ever understand, and even though you see, you won't ever comprehend.
глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:
27 For the minds of these people have become calloused and hard, their ears cannot hear, their eyes are shut, in case they might see with their eyes and hear with their ears, and understand with their minds, and might come back to me and I would heal them.’
бо серце сього народу затверділо, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не виділи очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.
28 Consequently you should know that this salvation that comes from God has been sent to the foreigners and they will listen.”
Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.
І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.
30 For two full years Paul stayed there in the house he rented, welcoming everyone who came to see him.
Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хаті своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,
31 He spoke of the kingdom of God, and taught about the Lord Jesus Christ very boldly. No one prevented him.
проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.
