Acts 20
1 Once the uproar had died down, Paul called the believers together and encouraged them. Then he said goodbye, and left for Macedonia.
А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.
2 He passed through the area, sharing many words of encouragement with the believers there, and then traveled on to Greece.
Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.
3 After he had spent three months there and just as he was about to sail to Syria, it was discovered that the Jews were plotting against him. So he decided to return through Macedonia.
Поживши ж (там) три місяці, як засіли на него Жиди, коли хотів був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.
4 These were the people who traveled with him: Sopater of Berea, the son of Pyrrhus; Aristarchus and Secundus from Thessalonica; Gaius from Derbe; Timothy; Tychicus and Trophimus from the province of Asia.
Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.
5 They went on ahead and waited for us at Troas.
Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.
6 After the Feast of Unleavened Bread we sailed from Philippi, and met them five days later in Troas, where we spent a week.
Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днів у Трояду, де пробули сім день.
7 Paul was speaking on the first day of the week as we gathered together to break bread. He was planning to leave in the morning, and went on speaking until midnight.
Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.
8 (The upstairs room where we were meeting was lit by many lamps.)
Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.
9 A young man called Eutychus was sitting in the window, and he began feeling very sleepy. As Paul went on speaking he fell sound asleep and tumbled down from the third story. When they picked him up they found he was dead.
Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павед промовляв много, похилрзпшсь зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.
10 Paul went down, stretched himself out upon him, and hugged him. “Don't worry, he's alive,” he said.
Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.
11 Paul went back upstairs, broke bread, and ate together with them. He went on talking with them until dawn came, and then he left.
Зійшовши ж угору, переломив хліб, і попоївши, бесідував богато аж до зорі, та й пійшов.
12 They took the young man home alive and well, and were very thankful for this.
Привели ж хлопця живого і втішились немало.
13 We went on ahead to the ship and sailed to Assos. There we were due to pick up Paul, since that was what he had planned as he decided to travel on foot.
Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотівши звідтіля взяти Павла, так бо звелів, хотівши сам ійти пішки.
14 He did indeed meet us at Assos. We picked him up, and went on to Mitylene.
Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.
15 Sailing on from there we arrived off Kios, and the next day we stopped briefly at Samos, and the following day we arrived at Miletus.
А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.
16 Paul had planned to sail on past Ephesus so he wouldn't have to spend time in the province of Asia. He was keen to get to Jerusalem in time for the Day of Pentecost.
Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.
17 From Miletus Paul sent a message to the elders of the church in Ephesus.
З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.
18 When they arrived, he told them, “You know how I always behaved while I was with you from the first day I arrived in the province of Asia.
Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,
19 I served the Lord in humility and in tears. I put up with the troubles and stress caused by the plots of the Jews.
служачи Господові з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся мені од Жидівського чигання,
20 However, I never held back from sharing with you anything that would be to your benefit, and I taught you in public, going from house to house.
і що я ні від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,
21 I witnessed both to Jews and Greeks that it was essential to repent and turn to God, and to trust in our Lord Jesus Christ.
сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22 Now the Spirit is insisting that I go to Jerusalem, and I have no idea what will happen to me there.
І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся мені.
23 All I know is that in every city I visit the Holy Spirit warns me that prison and suffering are waiting for me.
Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.
24 But I don't consider my life as worth anything to me. I only want to finish my mission and the ministry that the Lord Jesus gave to me, to witness to the good news of the grace of God.
Та ні про що я не дбаю, й не дорога мені душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати евангелию благодати Божої.
25 Now I am certain that you will not see my face again, you among whom I shared the news of the kingdom.
І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.
26 So I declare to you today that I am not responsible if anyone is lost.
Тим я сьвідкую вам сьогодні, що чистий я від крові всіх.
27 I didn't hesitate to tell you everything God wants you to know.
Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.
28 Take care of yourselves and of all the flock, which the Holy Spirit has given to you to supervise. Feed the Lord's church which he bought with his own blood.
Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.
29 I know that after I leave vicious wolves will come among you, and won't spare the flock.
Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.
30 From among your own group men will rise up perverting what is right and good so they can lead believers to follow them.
І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.
31 So watch out! Don't forget that for three years I went on instructing all of you night and day, often crying over you.
Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.
32 Now I commit you in God's care and to the message of his grace, which is able to build you up and provide you with the inheritance that belongs to all who are kept right with him.
А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.
33 I never had any desire for anyone's silver or gold or clothing.
Срібла або золота або одежі, - нічого не жадав я.
34 You know that I worked with my own hands to provide for my own needs, as well as for those who were with me.
Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оці руки мої.
35 I have given you an example in everything: work to help those who are weak, remembering the words of the Lord Jesus: ‘It is more blessed to give than to receive.’”
У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щасте давати, ніж приймати.
36 When he finished speaking, he kneeled down and prayed with all of them.
І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.
37 They all wept as they hugged and kissed him.
Доволї ж було плачу у всіх, і, впавши на шию Павлові, цілували його,
38 What upset them the most was what he said about never seeing him again... Then they walked down to the ship with him.
смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.
