Acts 13
1 The church at Antioch had prophets and teachers: Barnabas, Simeon Niger, Lucius of Cyrene, Manaen (the childhood friend of Herod the tetrarch), and Saul.
Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителі: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.
2 While they were worshiping the Lord and fasting, the Holy Spirit said, “Set apart Barnabas and Saul to do the work I've called them to.”
Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть мені Варнаву та Савла на діло, до котрого покликав я їх.
3 After they had fasted, prayed, and placed their hands on them in blessing, they sent them on their way.
Тоді вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.
4 So Barnabas and Saul, directed by the Holy Spirit, went to Seleucia. From there they sailed to Cyprus.
Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.
5 Arriving at Salamis, they proclaimed the word of God in the Jewish synagogues. John was with them as their assistant.
І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських, мали ж і Йоана за слугу.
6 They traveled throughout the island and eventually came to Paphos. There they found a Jewish magician, a false prophet by the name of Bar-jesus.
Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,
7 He was close to the governor, Sergius Paulus, an intelligent man. Sergius Paulus invited Barnabas and Saul to come and visit him since he wanted to hear the word of God.
котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.
8 But the magician Elymas (his Greek name) opposed them, trying to prevent the governor from trusting in God.
Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.
9 Saul, also called Paul, was filled with the Holy Spirit, and looked straight at him.
Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,
10 “You are full of deception and all kinds of evil, you son of the devil, you enemy of all that is right! Will you never give up perverting the Lord's true ways?
сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господні?
11 Look, the Lord's hand is on you and you will become blind. You will not see the sun for some time.” Immediately mist and darkness fell on him, and he had to find someone who could lead him by the hand.
Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.
12 When the governor saw what happened he trusted in God, amazed at the teaching about the Lord.
Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.
13 Then Paul and those with him sailed from Paphos and went to Perga in Pamphylia, while John left them and went back to Jerusalem.
Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.
14 They went through Perga and on to Antioch of Pisidia. On the Sabbath day they went into the synagogue and were seated.
Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посідали.
15 After the readings from the Law and the Prophets, the synagogue leaders sent them a message saying, “Brothers, please share with the congregation any words of encouragement you may have.”
Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.
16 Paul stood up, motioned with his hand to get their attention, and began speaking. “Men of Israel, and all of you who have reverence for God, listen to me.
Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:
17 The God of the people of Israel chose our forefathers, and gave our people prosperity during their stay in the land of Egypt. Then with his mighty power he led them out of Egypt,
Бог народу Ізраїлського вибрав отців наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.
18 and he patiently dealt with them in the desert for about forty years.
І до сорока літ годував їх у пустині.
19 After he had overthrown seven nations living in the land of Canaan, God divided their land among the Israelites and gave it to them to inherit. This took about four hundred and fifty years.
А зруйнувавши, сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.
20 Then he provided them with judges as leaders until the time of the prophet Samuel.
А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддів до Самуїла пророка.
21 Then the people asked for a king, and God gave them Saul, son of Kish from the tribe of Benjamin, who ruled for forty years.
А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Веняминового, на сорок лїт.
22 Then God removed Saul, and made David their king. God approved of David, saying ‘I found David the son of Jesse to be a man according to my own heart; he will do everything I intend.’
А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.
23 Jesus is David's descendant; he is the Savior that God promised to bring to Israel.
Із його ж насіння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спаситедя Ісуса,
24 Before Jesus came, John announced the baptism of repentance to all the people of Israel.
перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.
25 As John was completing his mission, he said, ‘Who do you think I am? I am not the one you're looking for. But after me one is coming whose sandals I'm not worthy to untie.’
Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.
26 My brothers, children of Abraham and those of you who have reverence for God: the message of this salvation has been sent to us!
Мужі брати, синове роду Авраамового, і всі богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.
27 The people living in Jerusalem and their leaders didn't recognize Jesus or understand the words spoken by the prophets that are read every Sabbath. In fact they fulfilled the prophetic words by condemning him!
Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що - суботи, сповнили їх, осудивши Його,
28 Even though they couldn't find any evidence to sentence him to death, they still asked Pilate to have him killed.
і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.
29 After they had fulfilled everything predicted that they would do to him, they took him down from the cross and buried him in a tomb.
Як же скінчилось усе, що пре Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;
30 But God raised him from the dead,
Бог же воскресив Його з мертвих,
31 and he appeared over the course of many days to those who had followed him from Galilee to Jerusalem. They are now his witnesses to the people.
Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.
32 We are here to bring to you the good news of the promise that God made to our forefathers,
А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,
33 that he has now fulfilled to us their children by raising Jesus from the dead. As it is written in Psalm 2: ‘You are my Son; today I have become your Father.’
що його Бог сповнив нам, дітям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогодні родив Тебе.
34 God raised him from the dead, never to die again, as he indicated by saying, ‘I will give you what is holy and trustworthy, as I promised to David.’
А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.
35 As another psalm says, ‘You will not allow your Holy One to see decay.’
Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.
36 But David died, after he had done what God wanted in his own time, and he was buried with his ancestors, and his body decayed.
Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;
37 The one God raised from the dead saw no decay.
Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.
38 My brothers, I want you to understand that we're telling you that through this man sins are forgiven.
Відоме ж нехай буде вам, мужі к брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;
39 Through him everyone who trusts in him is made morally right from all that is wrong—in a way that you could never be set right by the law of Moses.
і від чого не могли ви у законі: , Мойсейовім справдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.
40 Make sure that what the prophets said doesn't happen to you:
Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:
41 ‘You who are scornful, look in amazement, and die! For what I'm doing in your lifetime is something that you could never believe, even if someone told you!’”
Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, діло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.
42 As they were leaving, the people pleaded with them to tell them more the next Sabbath.
Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.
43 After the meeting in the synagogue, many of the Jews and the converts to Judaism followed Paul and Barnabas who spoke with them, encouraging them to continue to hold on to the grace of God.
Як же розійшлась школа, тоді многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.
44 The following Sabbath almost the whole town turned out to hear the word of God.
А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.
45 However, when the Jews saw the crowds, they became extremely jealous, contradicting what Paul was saying and cursing him.
Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.
46 So Paul and Barnabas spoke out strongly, saying “We had to speak the word of God to you first. But now that you're rejecting it—you're deciding that you're not worthy of eternal life—well now we're turning to the foreigners. (aiōnios g166)
Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган. (aiōnios g166)
47 That's what the Lord has told us to do: ‘I've made you a light to the foreigners, and through you salvation will go to the ends of the earth.’”
Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.
48 When the foreigners heard this they were overjoyed, praising the Lord's word, and all those chosen for eternal life trusted in God. (aiōnios g166)
Слухаючи ж погане, зраділи, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя. (aiōnios g166)
49 So God's word was spread throughout the region.
Розносило ся ж слово Боже по всій тій сторонї.
50 But the Jews incited the prominent religious women and leaders of the city to persecute Paul and Barnabas, and had them expelled from their territory.
Жиди ж наустили побожних та І поважних жінок і перших у городі, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.
51 So they shook the dust off their feet against them as a sign of protest, and went on to Iconium.
Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.
52 And the believers continued to be filled with joy and with the Holy Spirit.
Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.
