Psalms 22
1 Unto the end. For the tasks of early morning. A Psalm of David. O God, my God, look upon me. Why have you forsaken me? Far from my salvation are the words of my offenses.
Керівнику хору. На мотив «Лань на світанку». Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, чому Ти покинув мене? [Чому] Ти стоїш осторонь, коли я волаю про порятунок?
2 My God, I will cry out by day, and you will not heed, and by night, and it will not be foolishness for me.
Боже мій, я кличу вдень – Ти не відповідаєш, вночі – і немає мені спокою.
3 But you dwell in holiness, O Praise of Israel.
Але ж Ти – Святий; Ти, [оточений] хваліннями Ізраїлю, сидиш [на престолі].
4 In you, our fathers have hoped. They hoped, and you freed them.
На Тебе покладалися батьки наші, надію покладали, і Ти рятував їх.
5 They cried out to you, and they were saved. In you, they hoped and were not confounded.
До Тебе волали й були визволені, на Тебе надію покладали й не зганьбилися.
6 But I am a worm and not a man: a disgrace among men, and an outcast of the people.
Я ж – черв’як, а не людина, ганьба серед людей, засоромлений серед народу.
7 All those who saw me have derided me. They have spoken with the lips and shook the head.
Усі, хто бачить мене, глузують з мене: кепкують вустами, похитують головою.
8 He has hoped in the Lord, let him rescue him. Let him save him because he chooses him.
«Він покладався на Господа, [тож] нехай визволить його, нехай врятує його, якщо Він його уподобав».
9 For you are the one who has drawn me out of the womb, my hope from the breasts of my mother.
Ти ж, Господи, вивів мене з утроби, навчив мене довіряти [Тобі] ще біля грудей моєї матері.
10 I have been thrown upon you from the womb; from the womb of my mother, you are my God.
На Тебе я покинутий від самого народження, від лона матері моєї Ти – мій Бог.
11 Do not depart from me. For tribulation is near, since there is no one who may help me.
Не віддаляйся від мене, адже скорбота близько, а помічника немає.
12 Many calves have surrounded me; fat bulls have besieged me.
Оточили мене численні бугаї, міцні бугаї з Башану обступили мене.
13 They have opened their mouths over me, just like a lion seizing and roaring.
Пащі свої роззявили на мене, немов лев, що терзає здобич і реве.
14 And so, I have been poured out like water, and all my bones have been scattered. My heart has become like wax, melting in the midst of my chest.
Я розлився, як вода, і всі кістки мої роз’єдналися, серце моє перетворилося на віск, розтануло серед моїх нутрощів.
15 My strength has dried up like clay, and my tongue has adhered to my jaws. And you have pulled me down, into the dust of death.
Моя [життєва] сила висохла, немов череп’я, і язик мій прилип до піднебіння. Ти поклав мене до смертного пороху.
16 For many dogs have surrounded me. The council of the malicious has besieged me. They have pierced my hands and feet.
Пси обступили мене, збіговисько злодіїв оточило мене, прокололи руки мої та ноги мої.
17 They have numbered all my bones. And they have examined me and stared at me.
Усі кістки свої я можу перелічити, а вони вирячилися й глузливо дивляться на мене.
18 They divided my garments among them, and over my vestment, they cast lots.
Вони ділять між собою мої шати й за одяг мій кидають жереб.
19 But you, O Lord, do not take your help far from me; be attentive to my defense.
А Ти, Господи, не віддаляйся! Сило моя, поспіши мені на допомогу.
20 O God, rescue my soul from the spear, and my only one from the hand of the dog.
Визволи мою душу від меча, мою єдину – від псів.
21 Save me from the mouth of the lion, and my humility from the horns of the single-horned beast.
Врятуй мене від пащі лева, і від рогів диких биків – смиренну [душу] мою.
22 I will declare your name to my brothers. In the midst of the Church, I will praise you.
Я звіщатиму ім’я Твоє братам моїм, посеред зібрання хвалитиму Тебе.
23 You who fear the Lord, praise him. All the offspring of Jacob, glorify him.
Ті, хто Господа боїться, хваліть Його! Усі нащадки Якова славте Його! Тремтіть перед Ним, усі нащадки Ізраїля!
24 May all the offspring of Israel fear him. For he has neither spurned nor despised the pleas of the poor. Neither has he turned his face away from me. And when I cried out to him, he heeded me.
Бо не знехтував Він і не відцурався приниження убогого, і не відвернув обличчя Свого від нього, але почув, коли той волав до Нього.
25 My praise is with you, within a great church. I will pay my vows in the sight of those who fear him.
Тобі моя хвала у зібранні великому. Я виконаю обітниці мої перед тими, хто Його боїться.
26 The poor will eat and be satisfied, and those who yearn for the Lord will praise him. Their hearts will live forever and ever.
Бідняки їстимуть і наситяться, хвалитимуть Господа ті, хто Його шукає. Нехай живуть повіки серця ваші!
27 All the ends of the earth will remember, and they will be converted to the Lord. And all the families of the Gentiles will adore in his sight.
Згадають Господа й навернуться до Нього всі краї землі, і поклоняться перед Тобою усі сім’ї народів.
28 For the kingdom belongs to the Lord, and he will have dominion over the Gentiles.
Бо Господеві належить царство, Він править народами.
29 All the fat of the earth have gnashed their teeth, and they have adored. In his sight, they will fall down, all those who descend to the ground.
Усі багатії землі будуть їсти й поклоняться Йому; схиляться на коліна всі, що сходять до [смертного] пороху й не можуть душу свою зберегти живою.
30 And my soul will live for him, and my offspring will serve him.
Нащадки служитимуть Йому, розповідатимуть наступному поколінню про Володаря.
31 There will be announced for the Lord a future generation, and the heavens will announce his justice to a people who will be born, whom the Lord has made.
Прийдуть і звіщатимуть Його правду народові, що має народитися, про те, що зробив Він.
