John 11
1 Now there was a certain sick man, Lazarus of Bethania, from the town of Mary and her sister Martha.
Був один хворий [чоловік, на ім’я] Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта.
2 And Mary was the one who anointed the Lord with ointment and wiped his feet with her hair; her brother Lazarus was sick.
Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом.
3 Therefore, his sisters sent to him, saying: “Lord, behold, he whom you love is sick.”
Сестри послали передати Ісусові: ―Господи, той, кого Ти любиш, захворів.
4 Then, upon hearing this, Jesus said to them: “This sickness is not unto death, but for the glory of God, so that the Son of God may be glorified by it.”
Почувши це, Ісус сказав: ―Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.
5 Now Jesus loved Martha, and her sister Mary, and Lazarus.
Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря.
6 Even so, after he heard that he was sick, he then still remained in the same place for two days.
Однак коли Він почув, що [Лазар] хворий, то залишився там, де був, ще два дні.
7 Then, after these things, he said to his disciples, “Let us go into Judea again.”
Потім сказав [Своїм] учням: ―Підемо знову в Юдею.
8 The disciples said to him: “Rabbi, the Jews are even now seeking to stone you. And would you go there again?”
Учні сказали Йому: ―Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?
9 Jesus responded: “Are there not twelve hours in the day? If anyone walks in the daylight, he does not stumble, because he sees the light of this world.
Ісус відповів: ―Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу.
10 But if he walks in the nighttime, he stumbles, because the light is not in him.”
А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.
11 He said these things, and after this, he said to them: “Lazarus our friend is sleeping. But I am going, so that I may awaken him from sleep.”
Сказавши це, Він додав: ―Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.
12 And so his disciples said, “Lord, if he is sleeping, he shall be healthy.”
Його учні сказали: ―Господи, якщо спить, то одужає.
13 But Jesus had spoken about his death. Yet they thought that he spoke about the repose of sleep.
Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14 Therefore, Jesus then said to them plainly, “Lazarus has died.
Тоді Ісус сказав їм прямо: ―Лазар помер.
15 And I am glad for your sake that I was not there, so that you may believe. But let us go to him.”
Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.
16 And then Thomas, who is called the Twin, said to his fellow disciples, “Let us go, too, so that we may die with him.”
Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням: ―Ходімо й ми та помремо з Ним!
17 And so Jesus went. And he found that he had already been in the tomb for four days.
Прийшовши туди, Ісус довідався, що [Лазар] уже чотири дні в гробі.
18 (Now Bethania was near Jerusalem, about fifteen stadia. )
Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.
19 And many of the Jews had come to Martha and Mary, so as to console them over their brother.
Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після [смерті] брата.
20 Therefore, Martha, when she heard that Jesus was arriving, went out to meet him. But Mary was sitting at home.
Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.
21 And then Martha said to Jesus: “Lord, if you had been here, my brother would not have died.
Марта сказала Ісусові: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
22 But even now, I know that whatever you will request from God, God will give to you.”
Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.
23 Jesus said to her, “Your brother shall rise again.”
Ісус сказав їй: ―Твій брат воскресне.
24 Martha said to him, “I know that he shall rise again, at the resurrection on the last day.”
Марта відповіла: ―Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.
25 Jesus said to her: “I am the Resurrection and the Life. Whoever believes in me, even though he has died, he shall live.
Ісус сказав їй: ―Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити.
26 And everyone who lives and believes in me shall not die for eternity. Do you believe this?” (aiōn g165)
І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це? (aiōn g165)
27 She said to him: “Certainly, Lord. I have believed that you are the Christ, the Son of the living God, who has come into this world.”
Вона сказала: ―Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.
28 And when she had said these things, she went and called her sister Mary quietly, saying, “The Teacher is here, and he is calling you.”
Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе».
29 When she heard this, she rose up quickly and went to him.
Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього.
30 For Jesus had not yet arrived in the town. But he was still at that place where Martha had met him.
Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта.
31 Therefore, the Jews who were with her in the house and who were consoling her, when they had seen that Mary rose up quickly and went out, they followed her, saying, “She is going to the tomb, so that she may weep there.”
Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.
32 Therefore, when Mary had arrived to where Jesus was, seeing him, she fell down at his feet, and she said to him. “Lord, if you had been here, my brother would not have died.”
Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому: ―Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.
33 And then, when Jesus saw her weeping, and the Jews who had arrived with her weeping, he groaned in spirit and became troubled.
Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.
34 And he said, “Where have you laid him?” They said to him, “Lord, come and see.”
Він запитав: ―Куди ви його поклали? Йому відповіли: ―Господи, іди та подивись!
35 And Jesus wept.
Ісус заплакав.
36 Therefore, the Jews said, “See how much he loved him!”
Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».
37 But some of them said, “Would not he who opened the eyes of one born blind have been able to cause this man not to die?”
Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»
38 Therefore, Jesus, again groaning from within himself, went to the tomb. Now it was a cave, and a stone had been placed over it.
Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.
39 Jesus said, “Take away the stone.” Martha, the sister of him who had died, said to him, “Lord, by now it will smell, for this is the fourth day.”
Ісус звелів: ―Відваліть камінь. Марта, сестра померлого, сказала: ―Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.
40 Jesus said to her, “Did I not say to you that if you believe, you shall see the glory of God?”
Ісус сказав: ―Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?
41 Therefore, they took away the stone. Then, lifting up his eyes, Jesus said: “Father, I give thanks to you because you have heard me.
Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене.
42 And I know that you always hear me, but I have said this for the sake of the people who are standing nearby, so that they may believe that you have sent me.”
Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».
43 When he had said these things, he cried in a loud voice, “Lazarus, come out.”
І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!»
44 And immediately, he who had been dead went forth, bound at the feet and hands with winding bands. And his face was bound with a separate cloth. Jesus said to them, “Release him and let him go.”
Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною. Ісус сказав: ―Розв’яжіть його, і нехай він іде.
45 Therefore, many of the Jews, who had come to Mary and Martha, and who had seen the things that Jesus did, believed in him.
Багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.
46 But certain ones among them went to the Pharisees and told them the things that Jesus had done.
Але деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли, що зробив Ісус.
47 And so, the high priests and the Pharisees gathered a council, and they were saying: “What can we do? For this man accomplishes many signs.
Тоді первосвященники та фарисеї скликали Синедріон і сказали: ―Що нам робити? Цей Чоловік робить багато знамень.
48 If we leave him alone, in this way all will believe in him. And then the Romans will come and take away our place and our nation.”
Якщо ми залишимо Його так, то всі повірять у Нього, і прийдуть римляни та знищать це місце й народ.
49 Then one of them, named Caiaphas, since he was the high priest that year, said to them: “You do not understand anything.
Тоді один із них, [на ім’я] Каяфа, який був первосвященником того року, сказав їм: ―Ви нічого не знаєте.
50 Nor do you realize that it is expedient for you that one man should die for the people, and that the entire nation should not perish.”
Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб один Чоловік помер за народ, ніж щоб увесь народ загинув?
51 Yet he did not say this from himself, but since he was the high priest that year, he prophesied that Jesus would die for the nation.
Він сказав це не від себе, але, будучи того року первосвященником, він пророкував, що Ісус має померти за народ,
52 And not only for the nation, but in order to gather together as one the children of God who have been dispersed.
і не тільки за народ, але й щоб зібрати в одне розсіяних дітей Божих.
53 Therefore, from that day, they planned to put him to death.
Отже, від цього дня вони змовилися вбити Його.
54 And so, Jesus no longer walked in public with the Jews. But he went into a region near the desert, to a city which is called Ephraim. And he lodged there with his disciples.
Тому Ісус не ходив відкрито серед юдеїв, а пішов звідти до околиць біля пустелі, у місто, яке називається Єфрем. Там перебував з учнями.
55 Now the Passover of the Jews was near. And many from the countryside ascended to Jerusalem before the Passover, so that they might sanctify themselves.
Наближалася юдейська Пасха, і багато [людей] з усього краю йшли до Єрусалима для очищення перед Пасхою.
56 Therefore, they were seeking Jesus. And they conferred with one another, while standing in the temple: “What do you think? Will he come to the feast day?”
Вони шукали Ісуса й, стоячи в Храмі, казали одне до одного: «Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?»
57 And the high priests and Pharisees had given an order, so that if anyone would know where he may be, he should reveal it, so that they might apprehend him.
Але первосвященники та фарисеї дали наказ: якщо хтось дізнається, де Він перебуває, нехай повідомить їх, щоб вони схопили Його.
