Əyyub 30

1 Amma indi yaşca məndən kiçiklər Mənə lağ edirlər. Vaxtı ilə atalarını heç bir işə layiq görməzdim, Sürümün itlərinin yanına belə, qoymazdım.

А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бриди́вся б покласти із псами отари моєї.

2 Çünki taqətdən düşmüşdülər, Biləklərinin gücü getmişdi, Heç biri işimə yaramırdı.

Та й сила рук їхніх для чого бува́ла мені? Повня сил їх мину́лась!

3 Onlar yoxsulluqdan, aclıqdan zəifləmişdi, Gecələr çöl-biyabanda bitki kökü gəmirirdi.

Само́тні були в недоста́тку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

4 Kollardan duzlu bitkilər toplayırdılar, Süpürgə kollarının köklərini yeyirdilər.

рвали вони лободу́ на кущах, ялівце́ве ж коріння було їхнім хлібом.

5 Xalq arasından qovulurdular, Üstlərinə elə çığırırdılar ki, Elə bil ki oğrudurlar.

Вони були ви́гнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злоді́їв,

6 Vadi yataqlarında, yerin dəliklərində, Qaya ovuqlarında yaşayırdılar.

так що вони пробува́ли в яру́гах долин, по я́мах під земних та скелях,

7 Kollar arasında bağırırdılar, Qara tikan kolu altında daldalanırdılar.

ревіли вони між кущами, збирались під те́рням, —

8 Axmaqların, adsız-sansız insanların övladlarıdır, Ölkədən qovulmuşdular.

сини нерозумного й діти неславного, вони були ви́гнані з кра́ю!

9 İndisə dillərində dastan olmuşam, Ağızlarında məsəl olmuşam.

А тепер я став піснею їм, і зробився для них погово́ром.

10 İkrah edərək məndən gen dayanırlar, Hətta üzümə tüpürməkdən çəkinmirlər.

Вони обриди́ли мене, віддали́лись від мене, і від мойого обличчя не стримали сли́ни,

11 Çünki Allah kamanımın ipini boşaltdı, Məni zəlil elədi. Ona görə onlar gözümün qabağındaca Cilovlarını çıxarıb atdılar.

бо Він розв'яза́в мого пояса й мучить мене, то й вони ось вузде́чку із себе відкинули перед обличчям моїм.

12 Bu avara gənclər sağ tərəfimdən çıxır, Ayaqlarımı büdrədir, Mənə qarşı torpaq qalağı düzəldir.

По прави́ці встають жовтодзю́бі, но́ги мені підставляють, і то́пчуть на мене дороги нещастя свого.

13 Yolumu bərbad etdilər, Onlara dəstək verən olmasa da, Məni yox etməyə çalışırlar.

Пори́ли вони мою сте́жку, хо́чуть мати ко́ристь із мойого життя, немає кому їх затримати, —

14 Sanki geniş dəliklərdən keçib Viranəlikdən üstümə yuvarlanırlar.

немов через ви́лім широкий прихо́дять, валяються попід румо́вищем.

15 Dəhşətlər üstümə doldu, Şərəfimi yel tək sovurdu, Xoşbəxtliyim bulud kimi keçib getdi.

Оберну́лось страхіття на мене, моя слава проне́слась, як вітер, і, як хмара, мину́лося щастя моє.

16 İndi canım taqətdən düşdü, Dar günlər məndən bərk yapışdı.

А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Gecələr sümüklərim sızıldayır, Canımı gəmirən ağrılar dayanmır.

Вночі мої кості від мене віддо́вбуються, а жи́ли мої не вспоко́юються.

18 Allah paltarı zorla əynimdən çıxarır, Məndən cübbəmin yaxası kimi yapışır.

З великої Божої сили зміни́лося тіло моє, і неду́га мене опері́зує, мов той хіто́н.

19 Məni lilə batırır, Toza, külə dönmüşəm.

Він укинув мене до болота, і став я подібний до по́роху й по́пелу.

20 Sənə yalvarıram, cavab vermirsən, Ayağa qalxmağıma göz qoyursan.

Я кли́чу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою́, Ти ж на мене лише придивля́єшся.

21 Mənə qarşı rəhmsizsən, Güclü əllərinlə məni əzirsən.

Ти зміни́вся мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки.

22 Məni qaldırıb yel üstünə mindirirsən, Fırtına içinə salıb məni darmadağın edirsən.

На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопи́всь на спусто́шення!

23 Bilirəm, məni ölümə, Bütün ömür sürənlər üçün təyin olunan son mənzilə aparacaqsan.

Знаю я: Ти до смерти прова́диш мене, і до дому зібра́ння, яко́го призна́чив для всього живого.

24 Yıxılana əl qaldırmaq olmaz, Bəlaya düşənin harayına çatan yoxdur.

Хіба не простяга́є руки́ потопе́льник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Məgər dara düşənlər üçün ağlamırdımmı? Yoxsulların halına yanmırdımmı?

Чи ж не плакав я за бідаре́м? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Mən yaxşılıq gözlədim, yamanlıq gəldi, Mən işıq umarkən qaranlıq gəldi.

Бо чекав я добра́, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темно́та прийшла.

27 Ürəyim çırpınır, rahatlığı yoxdur, Ağır günlər qarşımı kəsdi.

Киплять мої ну́трощі й не замовка́ють, зустріли мене дні нещастя,

28 Yoxdur bir işıq ucu, qarala-qarala gəzirəm, Camaat arasında durub fəryad edirəm.

ходжу́ почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу́.

29 Çaqqallara qardaş oldum, Bayquşlara yoldaş oldum.

Я став братом шака́лам, а струся́там — това́ришем,

30 Qaralan dərim soyulur, Qızdırmadan sümüklərim yanır.

моя шкіра зчорніла та й лу́питься з мене, від спеко́ти спали́лися кості мої.

31 Liram yas tutub nalə çəkir, Tütəyim zar-zar inləyir.

І стала жало́бою а́рфа моя, а сопі́лка моя — зойком плачли́вим.