Псалми 90

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.

Oración de Moisés Varón de Dios. Señor, tú nos has sido refugio en generación y en generación.

2 Пе́рше ніж го́ри наро́джені, і поки Ти витворив землю та світ, то від віку й до віку — Ти Бог!

Antes que naciesen los montes y formases la tierra y el mundo, y desde el siglo y hasta el siglo, tú eres Dios.

3 Ти люди́ну вертаєш до по́роху, і кажеш: „Вернітеся, лю́дські сини!“

Vuelves al hombre hasta ser quebrantado, y dices: Convertíos, hijos de los hombres.

4 Бо в оча́х Твоїх тисяча літ, — немов день той вчорашній, який проминув, й як сторо́жа нічна́.

Porque mil años delante de tus ojos, son como el día de ayer, que pasó, y como la vela de la noche.

5 Пустив Ти на них течію́, вони стали, як сон, вони, як трава, що мина́є:

Los haces pasar como avenida de aguas; son como sueño; a la mañana está fuerte como la yerba,

6 уранці вона розцвітає й росте, — а на вечір зів'я́не та со́хне!

que a la mañana florece, y crece; a la tarde es cortada, y se seca.

7 Бо від гніву Твого ми ги́немо, і пересердям Твоїм перестра́шені, —

Porque con tu furor somos consumidos, y con tu ira somos conturbados.

8 Ти наші прови́ни поклав перед Себе, гріхи ж нашої мо́лодости — на світло Свого лиця!

Pusiste nuestras maldades delante de ti, nuestros yerros a la lumbre de tu rostro.

9 Бо всі наші дні промайну́ли у гніві Твоїм, скінчи́ли літа́ ми свої, як зідха́ння.

Porque todos nuestros días declinan a causa de tu ira; acabamos nuestros años según la palabra.

10 Дні літ наших — у них сімдеся́т літ, а при силах — вісімдеся́т літ, і го́рдощі їхні — стражда́ння й марно́та, бо все швидко минає, і ми відліта́ємо.

Los días de nuestra edad son setenta años; y de los más valientes, ochenta años, y su fortaleza es molestia y trabajo; porque es cortado presto, y volamos.

11 Хто відає силу гніву Твого́? А Твоє пересе́рдя — як страх перед Тобою!

¿Quién conoce la fortaleza de tu ira? Que tu ira no es menor que nuestro temor.

12 Навчи нас лічи́ти отак наші дні, щоб ми набули́ серце мудре!

Para contar nuestros días haznos saber así, y traeremos al corazón sabiduría.

13 Привернися ж, о Господи, — доки терпі́тимемо? — і пожалій Своїх рабів!

Vuélvete a nosotros, oh SEÑOR: ¿hasta cuándo? Y aplácate para con tus siervos.

14 Насити́ нас ура́нці Своїм милосердям, і ми бу́демо співати й радіти по всі наші дні!

Sácianos de mañana de tu misericordia; y cantaremos, y nos alegraremos todos nuestros días.

15 Порадуй же нас за ті дні, коли Ти впокоря́в нас, за ті ро́ки, що в них ми зазнали лихого!

Alégranos conforme a los días que nos afligiste, y los años en que vimos el mal.

16 Нехай ви́явиться Твоє ді́ло рабам Твоїм, а вели́чність Твоя — їхнім сина́м,

Aparezca en tus siervos tu obra, y tu gloria sobre sus hijos.

17 і хай буде над нами благоволі́ння Господа, Бога нашого, і ді́ло рук наших утверди́ нам, і діло рук наших — утверди́ його!

Y sea la hermosura del SEÑOR nuestro Dios sobre nosotros; y enderezca sobre nosotros la obra de nuestras manos, la obra de nuestras manos enderezca.