Псалми 88
1 Пісня. Псалом. Синів Кореєвих. Для дириґента хору. На „Махалат леаннот“. Пісня навча́льна Ге́мана езрахе́янина. Господи, Боже спасі́ння мого́, вдень я кли́чу й вночі Я перед Тобою:
Canción de Salmo: a los hijos de Coré: al Vencedor: para cantar sobre Mahalat; Masquil de Hemán el ezraíta. Oh SEÑOR, Dios de mi salud, día y noche clamo delante de ti.
2 хай молитва моя дійде перед обличчя Твоє, нахили Своє ухо до зо́йку мого,
Entre mi oración en tu presencia; inclina tu oído a mi clamor.
Porque mi alma está harta de males, y mi vida ha llegado a la sepultura. (Sheol h7585)
4 Я до тих прирахований став, що в могилу відхо́дять, я став, немов муж той безсилий.
Soy contado con los que descienden al hoyo, soy como hombre sin fuerza;
5 Я кинений серед померлих, немов оті тру́пи, що в гро́бі лежать, що про них Ти не згадуєш більш, і потя́ті вони від Твоєї руки.
librado entre los muertos. Como los muertos que duermen en el sepulcro, que no te acuerdas más de ellos, y que son cortados de tu mano.
6 Умісти́в Ти мене в глибоче́зну могилу, до пітьми́ в глибина́х.
Me has puesto en el hoyo profundo, en tinieblas, en honduras.
7 На мене лягла́ Твоя лють, і Ти всіма́ Своїми лама́ннями мучив мене. (Се́ла)
Sobre mí se ha acostado tu ira, y me has afligido con todas tus ondas. (Selah)
8 Віддалив Ти від мене знайо́мих моїх, учинив Ти мене за оги́ду для них, Я за́мкнений і не вихо́джу,
Has alejado de mí mis conocidos; me has puesto por abominación a ellos; estoy encerrado, y no saldré.
9 стемні́ло з біди моє око. Я кожного дня Тебе кличу, о Господи, простяга́ю до Тебе ру́ки свої!
Mis ojos enfermaron a causa de mi aflicción; te he llamado, oh SEÑOR, cada día he extendido a ti mis manos.
10 Чи Ти чудо вчиниш померлим? Чи тру́пи встануть і будуть хвали́ти Тебе? (Се́ла)
¿Harás tú milagro a los muertos? ¿Se levantarán los muertos para alabarte? (Selah)
11 Хіба милість Твоя буде в гро́бі звіща́тись, а вірність Твоя в аввадо́ні?
¿Será contada en el sepulcro tu misericordia, o tu verdad en la perdición?
12 Чи позна́ється в те́мряві чудо Твоє, а в краю́ забуття́ — справедливість Твоя?
¿Será conocida en las tinieblas tu maravilla, y tu justicia en la tierra del olvido?
13 Та я кличу до Тебе, о Господи, і вранці молитва моя Тебе випере́джує.
Mas yo a ti he clamado, oh SEÑOR; y de mañana te previno mi oración.
14 Для чо́го, о Господи, кидаєш душу мою, ховаєш від мене обличчя Своє?
¿Por qué, oh SEÑOR, desechas mi alma? ¿Por qué escondes tu rostro de mí?
15 Нужде́нний я та помираю відма́лку, перено́шу страхіття Твої, я осла́блений став.
Yo soy pobre y menesteroso; desde la juventud he llevado tus temores, he estado medroso.
16 Перейшли́ надо мною Твої пересе́рдя, страхіття Твої зруйнува́ли мене, —
Sobre mí han pasado tus iras; tus espantos me han cortado.
17 вони оточа́ють мене, як вода, увесь день, вони ра́зом мене обляга́ють.
Me han rodeado como aguas de continuo; me han cercado a una.
18 друга й при́ятеля віддалив Ти від мене, знайо́мі мої — як та те́мрява!
Has alejado de mí al amigo y al compañero; y mis conocidos has puesto en la tiniebla.
