Псалми 74
1 Псалом навча́льний, Аса́фів.
Hymne d'Asaph. Pourquoi, ô Dieu, rejettes-tu toujours, ta colère fume-t-elle sur le troupeau dont tu es le pasteur?
2 Спогадай про громаду Свою, яку Ти відда́вна набув, про племе́но спа́дку Свого, що його Ти був ви́купив, про ту го́ру Сіон, що на ній осели́вся, —
Aie souvenir de ton peuple que tu acquis autrefois, réclamas comme ta tribu d'héritage, de la montagne de Sion, où tu fixas ta demeure!
3 підійми ж Свої сто́пи до вічних руї́н, бо во́рог усе зруйнував у святині!
Dirige tes pas vers des ruines déjà vieilles! L'ennemi dévaste tout dans le Sanctuaire.
4 Ревіли Твої вороги́ у святині Твоїй, умісти́ли знаки́ за озна́ки свої, —
Tes adversaires rugissent au sein de tes parvis: c'est leur culte qu'ils érigent en culte.
5 виглядало то так, якби хто догори́ підійма́в був соки́ри в гуща́вині де́рева.
On dirait des hommes qui lèvent et font retomber les haches dans l'épaisseur d'un bois.
6 А тепер її рі́зьби ура́з розбивають вони молотко́м та соки́рами,
Et ils en brisent déjà les sculptures, sous les cognées et les marteaux à la fois.
7 Святиню Твою на огонь віддали́, осе́лю Твого Йме́ння аж доще́нту збезче́стили.
Ils mettent en feu ton Sanctuaire; sacrilèges ils renversent la demeure de ton nom.
8 Сказали вони в своїм серці: „Зруйнуймо їх ра́зом!“і спали́ли в краю́ всі місця Божих зборів...
Ils disent en leur cœur: « Accablons-les tous ensemble! » Ils brûlent dans le pays tous les saints lieux d'assemblée.
9 Наших озна́к ми не бачимо, нема вже пророка, і між нами немає такого, хто знає, аж доки це буде ...
Nous ne voyons plus notre culte, il n'y a plus de prophète, nous n'avons personne qui sache jusques à quand…!
10 Аж доки, о Боже, гноби́тель знуща́тися буде, зневажа́тиме ворог навіки Ім'я́ Твоє?
Jusques à quand, ô Dieu, l'ennemi sera-t-il insultant? Toujours l'ennemi méprisera-t-il ton nom?
11 Для чого притри́муєш руку Свою та прави́цю Свою? З сере́дини ло́ня Свого їх пони́щ!
Pourquoi retires-tu ta main et ta droite? Tire-la de ton sein, et extermine!
12 А Ти, Боже, відда́вна мій Цар, Ти чиниш спасі́ння посе́ред землі!
Cependant Dieu est mon Roi dès les temps de jadis, opérant des délivrances dans le sein du pays.
13 Розділив Ти був море Своєю поту́гою, побив го́лови змі́ям на во́дах,
Par ta puissance tu entr'ouvris la mer, tu brisas les têtes des dragons dans ses eaux.
14 Ти левіята́нові го́лову був поторо́щив, його Ти віддав був на їжу наро́дові пустині,
Tu fracassas les têtes des Léviathans, et les livras en proie aux hôtes du désert.
15 Ти був розділи́в джерело́ та поті́к, Ти ви́сушив рі́ки великі!
Tu fis jaillir des sources et des torrents, tu desséchas des fleuves qui ne tarissent jamais.
16 Твій день, а також Твоя ніч, приготовив Ти світло та сонце,
A toi est le jour, et à toi la nuit; tu disposas les luminaires et le soleil.
17 всі грани́ці землі Ти поставив, Ти літо та зи́му створи́в!
Tu as placé toutes les bornes de la terre; l'été et l'hiver, c'est toi qui les as faits.
18 Пам'ятай же про це: во́рог знуща́ється з Господа, а наро́д нерозумний знева́жує Йме́ння Твоє!“
Souviens-t'en: l'ennemi outrage l'Éternel, et un peuple en délire insulte à ton nom.
19 Не віддай звірині́ душі Своєї го́рлиці, живої Твоїх бідарі́в не забудь же наза́вжди!
Ne livre pas aux bêtes l'âme de ta tourterelle, et n'oublie pas pour toujours la vie de tes affligés!
20 Споглянь же на Свій заповіт, бо темно́ти землі повні ме́шкань насилля!
Considère l'alliance! car les retraites du pays sont pleines de repaires de la violence.
21 Нехай не відхо́дить пригно́блений посоро́мленим, бідний та вбогий нехай прославля́ють Іме́ння Твоє!
Ne renvoie pas l'opprimé confus! Que l'affligé et le pauvre aient à louer ton nom!
22 Встань же, о Боже, суди́ся за справу Свою, пам'ятай про щоде́нну нару́гу Свою від безумного!
Lève-toi, ô Dieu, défends ta cause! Pense aux outrages que te fait l'impie tous les jours!
23 Не забудь же про ве́реск Своїх ворогів, про га́лас бунтівникі́в проти Тебе, що за́вжди зростає!
N'oublie pas la clameur de tes ennemis, la rumeur de tes adversaires qui s'élève sans cesse.
