Псалми 38

1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,

Psalm Davidov za spomin. Gospod, v srdu svojem ne dólži me, in v togoti svoji ne pokôri me.

2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,

Ker pušice tvoje so zasajene v mé, in nadme si spustil roko svojo.

3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,

Nič celega ni na mesu mojem zavoljo srdú tvojega; mirú ni v mojih kostéh zavoljo greha mojega.

4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,

Ker krivice moje presezajo glavo mojo, kakor težko breme; pretežke so, da bi jih prenašati mogel.

5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.

Segnjile so in usmradile se bule moje, zavoljo nespameti moje.

6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,

Mučim se, krivim se presilno, ves dan pohajam v črni obleki.

7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.

Ker drob moj je poln prisada, tako da ni nič celega na mesu mojem.

8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.

Oslabljen sem in potrt presilno; tulim od stokanja svojega srca.

9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.

Gospod, pred teboj je vse hrepenenje moje; in zdihovanje ni ti skrito.

10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.

Srce moje utriplje, zapušča me moja krepost, in luč mojih očî, tudi one niso v moji oblasti.

11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.

Prijátelji moji in bližnji moji stojé nadlogi moji nasproti, in sorodniki moji stojé od daleč.

12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!

Stavijo pa zanke, kateri iščejo duše moje: in kateri iščejo hudega meni, govoré nadloge in izmišljajo ves dan zvijače.

13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.

Jaz pa jih ne slišim kakor gluh, in kakor nem ne odprem svojih ust.

14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,

Ampak sem kakor ón, ki ne sliši, in kateremu ní dokazov v ustih.

15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!

Ker tebe čakam, Gospod; da me ti uslišiš, Gospod, Bog moj.

16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“

Ker pravim: Naj se ne radujejo nad menoj; ko omahuje noga moja, naj se ne povzdigujejo proti meni,

17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,

Ako bodem jaz za omahnenje pripravljen, in bolečina moja bode vedno pred mano.

18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!

Ker krivico svojo oznanjam, skrbi me moj greh.

19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.

Neprijatelji pa moji krepčajo se živi, in množijo se, kateri me sovražijo iz krivih vzrokov.

20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.

In vračajoč hudo za dobro nasprotujejo mi, zato ker hodim za dobrim.

21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,

Ne zapústi me, Gospod, Bog moj; ne bivaj daleč od mene.

22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!

Hiti na pomoč mojo, Gospod, blaginja moja!