Псалми 35
1 Давидів.
De David. Disputa, oh SEÑOR, con los que contra mí contienden; pelea con los que me combaten.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Echa mano al escudo y al pavés, y levántate en mi ayuda.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Saca la lanza, cierra contra mis perseguidores; di a mi alma: Yo soy tu salud.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Sean avergonzados y confundidos los que buscan mi alma; vuelvan atrás, y sean avergonzados los que mi mal piensan.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Sean como el tamo delante del viento; y el ángel del SEÑOR los acose.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Sea su camino oscuridad y resbaladeros; y el ángel del SEÑOR el que los persiga.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
Porque sin causa escondieron para mí el hoyo de su red; sin causa hicieron hoyo para mi alma.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Véngale el quebrantamiento sin que lo sepa, y su red que escondió lo prenda; con quebrantamiento caiga en ella.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Y gócese mi alma en el SEÑOR; y alégrese en su salud.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
Todos mis huesos dirán: SEÑOR, ¿quién como tú, que libras al pobre del más fuerte que él, y al pobre y menesteroso del que le despoja?
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Se levantaron testigos falsos; me demandaron lo que no sabía;
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
me devolvieron mal por bien, hasta volver solo a mi alma.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
Mas yo, cuando ellos enfermaron, me vestí de cilicio; afligí con ayuno mi alma, y mi oración se revolvía en mi seno.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
Como por mi compañero, como por mi hermano andaba; como el que trae luto por madre, enlutado me humillaba.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
Pero ellos se alegraron en mi cojera, y se juntaron; se juntaron contra mí los verdugos, y yo no lo entendía; me despedazaban, y no cesaban;
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
con los lisonjeros escarnecedores truhanes, crujiendo sobre mí sus dientes.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Señor, ¿hasta cuándo verás esto? Res-taura mi alma de sus quebrantamientos, mi vida de los leones.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Te confesaré en grande congregación; te alabaré entre numeroso pueblo.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
No se alegren de mí mis enemigos sin por qué; ni los que me aborrecen sin causa guiñen el ojo.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
Porque no hablan paz; y contra los mansos de la tierra piensan palabras engañosas.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
Y ensancharon sobre mí su boca; dijeron: ¡Ea, ea, nuestros ojos lo han visto!
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Tú lo has visto, oh SEÑOR; no calles: Señor, de mí no te alejes.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Recuerda y despierta para mi juicio, para mi causa, Dios mío y Señor mío.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Júzgame conforme a tu justicia, SEÑOR Dios mío; y no se alegren de mí.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
No digan en su corazón: ¡Ea, nuestro deseo es cumplido! No digan: ¡Lo hemos devorado!
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Sean avergonzados y confundidos a una los que de mi mal se alegran; vístanse de vergüenza y de confusión los que se engrandecen contra mí.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Canten y alégrense los que están a favor de mi justa causa, y digan siempre: Sea ensalzado el SEÑOR, que ama la paz de su siervo.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Y mi lengua hablará de tu justicia; todo el día de tu loor.
