Псалми 109

1 Для дириґента хору. Псалом Давидів.

Al Vencedor: de David: Salmo. Oh Dios de mi alabanza, no calles;

2 бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!

porque boca de impío y boca de engañador se han abierto sobre mí; han hablado de mí con lengua mentirosa,

3 І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,

y con palabras de odio me rodearon; y pelearon contra mí sin causa.

4 обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,

En pago de mi amor me han sido adversarios; mas yo oraba.

5 вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!

Y pusieron contra mí mal por bien, y odio por mi amor.

6 Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!

Pon sobre él al impío; y Satanás esté a su diestra.

7 Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

Cuando fuere juzgado, salga impío; y su oración sea para pecado.

8 Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!

Sean sus días pocos; tome otro su oficio.

9 Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!

Sean sus hijos huérfanos, y su mujer viuda.

10 І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

Y anden sus hijos vagabundos, y mendiguen; y procuren de sus desiertos.

11 Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!

Enrede el acreedor todo lo que tiene, y extraños saqueen su trabajo.

12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!

No tenga quien le haga misericordia; ni haya quien tenga compasión de sus huérfanos.

13 Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!

Su posteridad sea talada; en segunda generación sea raído su nombre.

14 Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

Venga en memoria cerca del SEÑOR la maldad de sus padres, y el pecado de su madre no sea borrado.

15 Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —

Estén siempre delante del SEÑOR, y él corte de la tierra su memoria.

16 во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!

Por cuanto no se acordó de hacer misericordia, y persiguió al varón pobre en espíritu, y menesteroso, y quebrantado de corazón, para matarlo.

17 Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!

Y amó la maldición, y ésta le sobrevino; y no quiso la bendición, y ella se alejó de él.

18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!

Y se vistió de maldición como de su vestido, y entró como agua en sus entrañas, y como aceite en sus huesos.

19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!

Séale como vestido con que se cubra, y en lugar del cinto con que se ciña siempre.

20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!

Este sea el pago de parte del SEÑOR de los que me calumnian, y de los que hablan mal contra mi alma.

21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,

Y tú, oh DIOS el Señor, haz conmigo por amor de tu Nombre: Líbrame, porque tu misericordia es buena.

22 бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!

Porque yo soy pobre y necesitado; y mi corazón está herido dentro de mí.

23 Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!

Como la sombra cuando declina me voy; soy arrebatado del viento como langosta.

24 Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,

Mis rodillas están debilitadas a causa del ayuno, y mi carne desfallecida por falta de gordura.

25 і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.

Yo he sido para ellos objeto de oprobio; me miraban, y meneaban su cabeza.

26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

Ayúdame, SEÑOR Dios mío; sálvame conforme a tu misericordia.

27 І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!

Y entiendan que esta es tu mano; que tú, el SEÑOR, has hecho esto.

28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!

Maldigan ellos, y bendice tú; levántense, mas sean avergonzados; y tu siervo sea alegrado.

29 Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

Sean vestidos de vergüenza los que me calumnian; y sean cubiertos de su confusión como con un manto.

30 Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,

Yo alabaré al SEÑOR en gran manera con mi boca, y le loaré en medio de muchos.

31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!

Porque él se pondrá a la diestra del pobre en espíritu, para librar su alma de los que le juzgan.