Псалми 10
1 Для чо́го стоїш Ти, о Господи, зда́лека, в час недолі ховаєшся?
¿Por qué estás lejos, oh SEÑOR, y te escondes en los tiempos de la angustia?
2 Безбожний в своїм гордува́нні женеться за вбогим, — хай схо́плені будуть у пі́дступах, які замишляли вони!
Con arrogancia el malo persigue al pobre; sean tomados en los pensamientos que pensaron.
3 Бо жада́нням своєї душі нечестивий пишається, а ласу́н проклинає, зневажає він Господа.
Por cuanto se alabó el malo del deseo de su alma, y diciendo bien al robador, blasfema del SEÑOR.
4 У го́рдощах каже безбожний, що „Він не слідку́є“, бо „Бога нема“, — оце всі його по́мисли!
El malo, por la altivez de su rostro, no busca a Dios. No está Dios en todos sus pensamientos.
5 Сильні дороги його повсякча́сно, від нього суди́ Твої ви́соко, — тим то віддму́хує він ворогів своїх.
Sus caminos atormentan en todo tiempo; tus juicios son altura delante de él; echa bocanadas en orden a todos sus enemigos.
6 Сказав він у серці своєму: „Я не захита́юсь, бо ли́ха навіки не буде мені“.
Dice en su corazón: No seré movido en ningún tiempo, porque no me alcanzará el mal.
7 Уста́ його повні прокля́ття й обма́ни та зради, під його язиком — злочи́нство й пере́ступ.
Llena está su boca de maldición, y de engaños y fraude; debajo de su lengua, molestia y maldad.
8 Причаївшись, сидить на подві́р'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим.
Está en las guaridas de las aldeas; en los escondrijos mata al inocente; sus ojos están acechando al pobre.
9 В укритті́ він чату́є, як лев той у за́рості, чатує схопи́ти убогого, хапа́є убогого й тягне його в свою сі́тку.
Acecha de encubierto, como el león desde su cama; acecha para arrebatar al pobre; arrebata al pobre trayéndolo en su red.
10 Припадає, знижається він, — і попада́ють убогі в його міцні кігті …
Se encoge, se agacha, y caen en sus fuerzas muchos desdichados.
11 Безбожний говорить у серці своїм: „Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніко́ли“.
Dice en su corazón: Dios está olvidado, ha encubierto su rostro; nunca lo vio.
12 Устань же, о Господи Боже, руку Свою підійми, не забудь про убогих!
Levántate, oh SEÑOR Dios, alza tu mano, no te olvides de los humildes.
13 Чому́ нечестивий обра́жує Бога і говорить у серці своїм, що Ти не слідкуєш?
¿Por qué irrita el malo a Dios? En su corazón ha dicho que no lo inquirirás.
14 Але́ Ти все бачиш, бо спостеріга́єш злочинство та у́тиск, щоб віддати Своєю рукою! На Тебе слаби́й опира́ється, Ти сироті помічни́к.
Tú has visto; porque tú miras el trabajo, y el enojo, para dar justicia en tus manos; a ti se acoge el pobre, tú eres el amparo del huérfano.
15 Зламай же раме́но безбожному, і злого скарай за неправду його, — аж більше не зна́йдеш його́!
Quebranta el brazo del inicuo; del malo buscarás su maldad, y no la hallarás.
16 Господь — Цар на вічні віки́, із землі Його згинуть погани!
El SEÑOR, Rey eterno y perpetuo; de su tierra fueron destruidos los gentiles.
17 Бажа́ння пони́жених чуєш Ти, Господи, серця́ їх зміцня́єш, їх вислухо́вує ухо Твоє,
El deseo de los humildes oíste, oh SEÑOR; tú dispones su corazón, y haces atento tu oído;
18 щоб дати суд сироті та пригні́ченому, щоб більш не страши́в чоловік із землі!
para juzgar al huérfano y al pobre; no volverá más a hacer violencia el hombre de la tierra.
