Приповісті 7
1 Сину мій, бережи ти слова́ мої, мої ж заповіді заховай при собі,
Hijo mío, guarda mis razones, y encierra contigo mis mandamientos.
2 бережи мої заповіді — та й живи, а наука моя — немов в о́чах твоїх та зіни́ця,
Guarda mis mandamientos, y vivirás; y mi ley como las niñas de tus ojos.
3 прив'яжи їх на па́льцях своїх, напиши на табли́ці тій серця свого!
Lígalos a tus dedos; escríbelos en la tabla de tu corazón.
4 На мудрість скажи: „Ти сестра моя!“а розум назви: „ Мій дові́рений!“
Di a la sabiduría: Tú eres mi hermana; y a la inteligencia llama parienta,
5 щоб тебе стерегти́ від блудни́ці, від чужи́нки, що мовить м'яке́нькі слова́.
para que te guarden de la mujer ajena, y de la extraña que ablanda sus palabras.
6 Бо я визира́в був в вікно свого дому, через ґрати мого вікна́,
Porque mirando yo por la ventana de mi casa, por mi celosía,
7 і приглядавсь до неві́ж, розглядався між мо́лоддю. І юна́к ось, позба́влений розуму,
vi entre los simples, consideré entre los jóvenes, un joven falto de entendimiento,
8 прохо́див по ринку при розі його, і ступив по дорозі до дому її,
el cual pasaba por la calle, junto a la esquina de aquella, e iba camino de su casa;
9 коли вітере́ць повівав був увечорі дня, у те́мряві ночі та мо́року.
a la tarde del día, ya que oscurecía; en la oscuridad y tiniebla de la noche.
10 Аж ось жінка в убра́нні блудни́ці назу́стріч йому́, із серцем підсту́пним,
Y he aquí, una mujer que le sale al encuentro con atavío de ramera, guardada de corazón,
11 галасли́ва та непогамо́вана, її но́ги у домі своїм не бувають:
alborotadora y rencillosa, sus pies no pueden estar en casa;
12 раз на вулиці, раз на майда́нах, і при кожному ро́зі чату́є вона.
unas veces de fuera, o bien por las plazas, acechando por todas las esquinas.
13 І вхопи́ла вона його міцно та й поцілувала його, безсоро́мним зробила обличчя своє та й сказала йому:
Y traba de él, y lo besa; desvergonzó su rostro, y le dijo:
14 „У мене тепер мирні жертви, — ви́повнила я сьогодні обі́ти свої!
Sacrificios de paz había prometido, hoy he pagado mis votos;
15 Тому́ то я вийшла назу́стріч тобі, пошукати обличчя твого́, — і знайшла я тебе!
por tanto he salido a encontrarte, buscando tu rostro, y te he hallado.
16 Килима́ми я ви́стелила своє ло́же, — ткани́нами різних кольо́рів з єгипетського полотна́,
Con paramentos he ataviado mi cama, recamados con cordoncillo de Egipto.
17 посте́лю свою я поси́пала ми́ррою, ало́єм та цинамо́ном.
He sahumado mi cámara con mirra, áloes, y canela.
18 Ходи ж, аж до ра́нку впива́тися будем коха́нням, любов'ю наті́шимось ми!
Ven, embriaguémonos de amores hasta la mañana; alegrémonos en amores.
19 Бо вдома нема чоловіка, — пішов у далеку дорогу:
Porque el marido no está en casa, se ha ido a un largo viaje;
20 вузлик срібла́ він узяв в свою руку, — хіба́ на день по́вні пове́рне до дому свого“.
el saco de dinero llevó en su mano, el día de la fiesta volverá a su casa.
21 Прихили́ла його велемо́вством своїм, обле́сливістю своїх губ його зва́била, —
Lo derribó con la mucha suavidad de sus palabras, con la blandura de sus labios lo persuadió.
22 він ра́птом за нею пішов, немов віл, до зарі́зу прова́джений, і немов пес, що ведуть його на ланцюгу́ до ув'я́знення,
Se va en pos de ella luego, como va el buey al degolladero, y como el loco a las prisiones para ser castigado;
23 як той птах, поспішає до сі́тки, і не знає, що це на життя його па́стка ...
de tal manera que la saeta traspasó su hígado; como el ave que se apresura al lazo, y no sabe que es contra su vida.
24 А тепер, мої діти, мене ви послу́хайте, і на слова́ моїх уст уважа́йте:
Ahora pues, hijos, oídme, y estad atentos a las razones de mi boca.
25 Хай не збо́чує серце твоє на дороги її, не блукай ти стежка́ми її,
No se aparte a sus caminos tu corazón; no yerres en sus veredas.
26 бо вона багатьох уже тру́пами ки́нула, і числе́нні всі, нею заби́ті!
Porque a muchos ha hecho caer muertos; y todos los fuertes han sido muertos por ella.
