Приповісті 27
1 Не вихва́люйся за́втрашнім днем, бо не знаєш, що день той поро́дить.
No te jactes del día de mañana; porque no sabes qué dará de sí el día.
2 Нехай інший тебе вихваля́є, а не уста твої, чужий, а не губи твої.
Alábete el extraño, y no tu boca; el ajeno, y no tus labios.
3 Камі́ння — тяга́р, і пісок — важка річ, та гнів нерозумного тяжчий від них від обох.
Pesada es la piedra, y la arena pesa; mas la ira del loco es más pesada que ambas cosas.
4 Лютість — жорстокість, а гнів — то зато́плення, та хто перед заздрістю всто́їть?
Cruel es la ira, e impetuoso el furor; mas ¿quién parará delante de la envidia?
5 Ліпше відкрите карта́ння, ніж таємна любов.
Mejor es la reprensión manifiesta que el amor oculto.
6 Побої коханого вірність показують, а в нена́висника поцілу́нки числе́нні.
Fieles son las heridas del que ama; pero importunos los besos del que aborrece.
7 Сита душа топче й мед щільнико́вий, а голодній душі все гірке́ — то солодке.
El alma saciada desprecia el panal de miel; mas al alma hambrienta todo lo amargo es dulce.
8 Як птах, що гніздо́ своє кинув, так і люди́на, що з місця свого мандру́є.
Como el ave se va de su nido, así es el hombre que se va de su lugar.
9 Олива й кадило поті́шують серце, і солодкий нам друг за душевну пораду.
El ungüento y el incienso alegran el corazón; así la dulzura del amigo con el consejo del alma.
10 Друга свого й друга батька свого не кидай, а в дім брата свого не прихо́дь в день нещастя свого́, — ліпший сусіда близьки́й за далекого брата!
No dejes a tu amigo, ni al amigo de tu padre; ni entres en casa de tu hermano el día de tu aflicción. Mejor es el vecino cerca que el hermano lejano.
11 Будь мудрий, мій сину, й потіш моє серце, і я матиму що відповісти́, як мені докоря́тиме хто.
Sé sabio, hijo mío, y alegra mi corazón, y tendré qué responder al que me deshonrare.
12 Мудрий бачить лихе — і ховається, а безумні йдуть — і караються.
El avisado ve el mal, y se esconde, mas los simples pasan, y llevan el daño.
13 Візьми його одіж, бо він поручивсь за чужого, і за чужи́нку заста́ву візьми.
Quítale su ropa al que fio al extraño; y al que fio a la extraña, tómale prenda.
14 Хто сильним голосом благословляє із ра́ннього ранку свого товариша, — за прокля́ття залічується це йому.
El que bendice a su amigo en alta voz, madrugando de mañana, por maldición se le contará.
15 Ри́нва, постійно теку́ча слотли́вого дня та жінка сварли́ва — одна́кове:
Gotera continua en tiempo de lluvia, y la mujer rencillosa, son semejantes;
16 хто хоче сховати її — той вітра ховає, чи оливу паху́чу правиці своєї, що видасть себе.
el que la escondió, escondió el viento; porque el aceite en su mano derecha clama.
17 Як гострить залізо залізо, так гострить люди́на лице свого друга.
Hierro con hierro se aguza; y el hombre le da ánimo a su amigo.
18 Сторож фіґо́вниці пло́ди її споживає, а хто пана свого стереже, той шанований.
El que guarda la higuera, comerá su fruto; y el que guarda a su señor, será honrado.
19 Як лице до лиця у воді, так серце люди́ни до серця люди́ни.
Como en agua el rostro corresponde al rostro, así el corazón del hombre al hombre.
El sepulcro y la perdición nunca se sacian; así los ojos del hombre nunca están satisfechos. (Sheol h7585)
21 Що для срі́бла топи́льна посу́дина, і го́рно — для золота, те для людини уста́, які хвалять її.
El crisol prueba la plata, y la hornaza el oro; y al hombre la boca del que lo alaba.
22 Хоч нерозумного будеш товкти́ товкаче́м поміж зе́рнами в сту́пі, — не віді́йде від нього глупо́та його!
Aunque majes al loco en un mortero entre granos de trigo a pisón majados, no se quitará de él su locura.
23 До́бре знай вигляд своєї отари, поклади своє серце на че́реди,
Considera atentamente el rostro de tus ovejas; pon tu corazón al ganado;
24 бо багатство твоє не навіки, і чи корона твоя з роду в рід?
porque las riquezas no son para siempre; ¿Y será la corona para perpetuas generaciones?
25 Появилася зе́лень, і трава показалась, і збирається сіно із гір, —
Saldrá la grama, aparecerá la hierba, y se segarán las hierbas de los montes.
26 будуть ві́вці тобі на вбрання́, і козли́ — ціна поля,
Los corderos son para tus vestidos, y los cabritos son para el precio del campo;
27 і молока твоїх кіз буде до́сить на ї́жу тобі, на їду́ твого дому, і на життя для служни́ць твоїх.
y abundancia de leche de las cabras para tu mantenimiento, y para mantenimiento de tu casa, y para sustento de tus criadas.
