Приповісті 5
1 Мій сину, на мудрість мою уважа́й, нахили своє ухо до мого розуму,
Hijo mío, está atento a mi sabiduría, y a mi inteligencia inclina tu oído;
2 щоб розважність ти міг стерегти́, а пізна́ння — хай у́ста твої стережу́ть!
para que guardes consejo, y tus labios conserven la ciencia.
3 Бо кра́пають со́лодощ губи блудни́ці, а у́ста її від оливи масні́ші,
Porque los labios de la mujer extraña destilan miel, y su paladar es más blando que el aceite;
4 та гірки́й їй кінець, мов поли́н, гострий, як меч обосі́чний, —
mas su fin es amargo como el ajenjo, agudo como cuchillo de dos filos.
Sus pies descienden a la muerte; sus pasos sustentan el sepulcro; (Sheol h7585)
6 Вона путь життя не урі́внює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
si no pesares el camino de vida, sus caminos son inestables; no los conocerás.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відхо́дьте від слів моїх уст:
Ahora pues, hijos, oídme, y no os apartéis de las razones de mi boca.
8 віддали́ ти від неї дорогу свою, і не зближа́йсь до дверей її дому,
Aleja de ella tu camino, y no te acerques a la puerta de su casa;
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої — для жорстокого,
para que no des a los extraños tu honor, y tus años al cruel;
10 щоб чужі не наси́тились сили твоєї й маєтку твого́ в чужім домі!
para que no se harten los extraños de tu fuerza, y tus trabajos estén en casa del extraño;
11 І будеш стогнати при своєму кінці́, як знемо́жеться тіло твоє й твої сили,
y gimas en tus postrimerías, cuando se consumiere tu carne y tu cuerpo,
12 і скажеш: „Як нена́видів я те напу́чування, а карта́ння те серце моє відкидало!
y digas: ¡Cómo aborrecí el castigo, y mi corazón menospreció la reprensión;
13 І не слухав я голосу своїх учителі́в, і уха свого не схиля́в до наставників.
y no oí la voz de los que me castigaban; y a los que me enseñaban no incliné mi oído!
14 Тро́хи не був я при кожному злому, в сере́дині збору й громади!“
Casi en todo mal he estado, en medio de la sociedad y de la congregación.
15 Пий воду з криниці своєї, і теку́че з свого коло́дязя:
Bebe el agua de tu propia cisterna, y las corrientes de tu propio pozo.
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джере́ла твої, а на площі — потоки твоєї води? —
Rebosan por de fuera tus fuentes, en las plazas los ríos de tus aguas.
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
Sean para ti solo, y no para los extraños contigo.
18 Хай твоє джерело́ буде благослове́нне, і радій через жінку твоїх юних літ, —
Será bendito tu manantial; y alégrate de la mujer de tu juventud.
19 вона ла́ня любовна та се́рна прекрасна, її пе́рса напоять тебе кожноча́сно, — впивайся ж наза́вжди коха́нням її!
Como cierva de amores y graciosa gacela, sus pechos te satisfagan en todo tiempo; y en su amor andarás ciego de continuo, sin fijar tus ojos en nadie más.
20 І на́що, мій сину, ти маєш впиватись блудни́цею, і на́що ти бу́деш приго́ртати груди чужи́нки?
¿Y por qué, hijo mío, andarás ciego con la ajena, y abrazarás el seno de la extraña?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги люди́ни, і стежки́ її всі Він рівняє:
Pues que los caminos del hombre están ante los ojos del SEÑOR, ¡y él pesa todas sus veredas!
22 власні провини безбожного схо́плять його, і поворо́ззям свого гріха буде зв'я́заний він,
Sus propias iniquidades prenderán al impío, y con las cuerdas de su pecado será detenido.
23 помиратиме він без напу́чування, і буде блукати в великій глупо́ті своїй!
El morirá por no haberse sometido al castigo; y por la grandeza de su locura, errará.
