Приповісті 24

1 Не зави́дуй злим лю́дям, не бажай бути з ними,

Neiekarsies uz nelabiem cilvēkiem un nekāro būt ar viņiem;

2 бо їхнє серце говорить про зди́рство, а у́ста їхні мовлять про зло.

Jo viņu sirds domā uz postu, un viņu lūpas runā mokas.

3 Дім будується мудрістю, і розумом ста́виться міцно.

Ar gudrību uzceļ namu un ar saprašanu to stiprina,

4 А через пізна́ння кімна́ти напо́внюються усіля́ким має́тком цінни́м та приє́мним.

Un ar samaņu pilda kambarus ar visādu dārgu un jauku bagātību.

5 Мудрий сильніший від сильного, а люди́на розумна — від повносилого.

Gudrs vīrs ir spēcīgs, un vīrs, kam atzīšana, ir varens spēkā;

6 Тому́ то провадь війну мудрими ра́дами, бо спасі́ння — в числе́нності ра́дників.

Jo ar gudriem padomiem tu izvedīsi savu karu, un uzvarēšana ir, kur padoma devēju papilnam.

7 Для безумного мудрість за надто висока, — своїх уст не розкриє при брамі.

Ģeķim gudrība ir neaizsniedzama; savu muti lai tas neatdara pilsētas vārtos.

8 Хто чини́ти лихе заміря́є, того́ звуть лукавим.

Kas tīšām ļaunu dara, tas jāsauc blēdis pār visiem blēžiem.

9 Замір глупо́ти — то гріх, а насмі́шник — оги́да люди́ні.

Ģeķības nodomi ir grēks, un mēdītājs cilvēkiem ir negantība.

10 Якщо ти в день недолі знеси́лився, то мала́ твоя сила.

Ja tu bēdu dienā nogursi, tad tavs spēks pagalam.

11 Рятуй узятих на смерть, також тих, хто на стра́чення хи́литься, — хіба не підтри́маєш їх?

Glāb, kas uz nāvi pazudināti, un kas pie kaušanas top vesti, vai tu no tiem atrausies?

12 Якщо скажеш: „Цього́ ми не знали!“— чи ж Той, хто серця́ випробо́вує, знати не буде? Він Сторож твоєї душі, і Він знає про це, і пове́рне люди́ні за чином її.

Ja tu saki: „Redzi, mēs to nezinām!“Vai tad tas, kas sirdis pārmana, to nemana, un kas tavu dvēseli pasargā, to nezin un cilvēkiem neatmaksās pēc viņu darba?

13 Їж, си́ну мій, мед, бо він добрий, а мед щільнико́вий — солодкий він на піднебі́нні твоїм, —

Ēd, mans dēls, medu, jo tas ir labs, un tīrs medus ir salds tavā mutē;

14 отак мудрість пізнай для своєї душі: якщо зна́йдеш її, то ти маєш майбу́тність, і надія твоя не пони́щиться!

Tāpat tavai dvēselei būs gudrības atzīšana, ja tu to atrodi; jo ir pastara diena, un tava gaidīšana nebūs veltīga.

15 Не чату́й на поме́шкання праведного, ти безбожнику, не огра́блюй мешка́ння його,

Neglūn, tu bezdievīgais, uz taisnā dzīvokli, neposti viņa vietu;

16 бо праведний сім раз впаде́ — та зведе́ться, а безбожний в погибіль впаде́!

Jo taisnais krīt septiņ reiz un ceļas augšām; bet bezdievīgie nogrimst nelaimē.

17 Не тішся, як ворог твій па́дає, а коли він спіткне́ться, — хай серце твоє не радіє,

Nepriecājies, kad tavs ienaidnieks krīt, un lai tava sirds nelīksmojās, kad viņš klūp,

18 щоб Господь не побачив, і це не було в Його о́чах лихим, і щоб Він не звернув Свого гніву від нього на тебе!

Ka Tas Kungs to neredz, un tas viņa acīm neriebj, un viņš savu dusmību no tā nenovērš.

19 Не пались на злочинців, не заздри безбожним,

Neapskaities par ļauniem un neiekarsies par bezdievīgiem!

20 бо злому не буде майбу́тности, світильник безбожних погасне.

Jo ļaunam nenāk cerētais gals; bezdievīgo spīdeklis izdzisīs.

21 Бійся, сину мій, Господа та царя́, не водися з непе́вними,

Mans dēls, bīsties To Kungu un ķēniņu, un nejaucies ar dumpiniekiem.

22 бо погибіль їхня на́гло постане, а біду від обох тих хто знає?

Jo piepeši nāks viņiem nediena, - un abēju sodu, kas to zin!

23 І оце ось походить від мудрих: Звертати увагу в суді́ на обличчя — не добре.

Arī šie ir gudro vārdi: Tiesā cilvēka vaigu uzlūkot nav labi.

24 Хто буде казати безбожному: „Праведний ти!“того проклина́тимуть люди, і гніватись будуть на того наро́ди.

Kas uz vainīgo saka: „Tev taisnība!“to cilvēki lād un ļaudis ienīst.

25 А тим, хто картає його, буде миле оце́, і при́йде на них благослове́ння добра!

Bet tie (viņiem) mīļi, kas (tādu) pārmāca, un pār tiem nāks visu labākā svētība.

26 Мов у губи цілує, хто відповідає правдиве.

Kas pareizi atbildējis, ir kā saldu muti devis.

27 Приготуй свою працю надво́рі, й оброби собі поле, а по́тім збудуєш свій дім.

Padari savu darbu laukā un apkopies tīrumā, un tad vēl uztaisi savu namu.

28 Не будь ложним сві́дком на свого ближнього, і не підгово́рюй уста́ми своїми.

Nedod velti liecību pret savu tuvāko! Vai tu mānīsi ar savām lūpām?

29 Не кажи: „Як зробив він мені, так зроблю́ я йому, — верну́ люди́ні за чином її!“

Nesaki: „Kā viņš man darījis, tā es viņam darīšu; es tam atmaksāšu pēc viņa darba!“

30 Я прохо́див край поля люди́ни лінивої, та край виноградника недоу́мкуватого, —

Es gāju gar sliņķa tīrumu un gar ģeķa vīna kalnu.

31 і о́сь все воно позаро́стало те́рням, будяка́ми покрита поверхня його, камі́нний же мур його був поруйно́ваний.

Un redzi, tur auga tik nātres vien, un dadži pārņēma visu, un viņa akmeņu mūris bija sagruvis.

32 І бачив я те, і увагу звернув, і взяв я поу́ку собі:

Un es to ieraudzīju, to liku vērā: es to redzēju, ņēmos mācību:

33 „Ще тро́хи поспа́ти, подріма́ти ще тро́хи, руки трохи зложи́ти, щоб поле́жати, —

Guli maķenīt, snaud maķenīt, saliec maķenīt rokas miegā;

34 і прихо́дить, немов мандрівни́к, незамо́жність твоя, і ну́жда твоя, як озбро́єний муж!“

Tad tava nabadzība tev pienāks nākdama, un tavs trūkums kā apbruņots vīrs.