Приповісті 23
1 Коли сядеш хліб їсти з воло́дарем, то пильно вважай, що́ перед тобою, —
Kad tu sēdies, maizi ēst ar valdnieku, tad ņem labi vērā, kas tavā priekšā.
2 і поклади собі в горло ножа, якщо ти ненаже́ра:
Tu nazi lieci pie savas rīkles, ja esi negausis cilvēks.
3 не жадай його ласощів, бо вони — хліб обма́нливий!
Neiegribies viņa gardumu; jo tā ir viltus maize.
4 Не мордуйся, щоб мати багатство, — відступи́ся від ду́мки своєї про це, —
Nedzenies bagāts tapt, atmet tādu savu padomu.
5 свої очі ти зве́рнеш на нього, — й нема вже його: бо конче змайструє воно собі кри́ла, і полетить, мов орел той, до неба.
Vai tu savām acīm ļausi laisties, kur nav nekā? Jo tas tiešām ņemsies spārnus, kā ērglis, kas pret debesi skrien.
6 не їж хліба в злоокого, і не пожада́й лакоми́нок його,
Neēd tā maizi, kam skaudīga acs, un nekāro viņa gardumus;
7 бо як у душі своїй він обрахо́вує, такий є. Він скаже тобі: „їж та пий!“, але серце його не з тобою, —
Jo kādas viņa sirds domas, tāds viņš ir. „Ēd un dzer!“tā viņš tev saka, bet viņa sirds nav ar tevi.
8 той кава́лок, якого ти з'їв, із себе ви́кинеш, і свої гарні слова́ надаремно потра́тиш!
Tavi kumosi, ko tu ieēdis, tev būs jāaizvemj, un tavi mīlīgie vārdi būs bijuši veltīgi.
9 Не кажи до ушей нерозумному, бо пого́рдить він мудрістю слів твоїх.
Nerunā priekš ģeķa ausīm; jo viņš tik nievās tavus prātīgos vārdus.
10 Не пересува́й віково́ї границі, і не входь на сирі́тські поля́,
Neatcel vecās robežas un nenāc uz bāreņu tīrumiem;
11 бо їхній Визволи́тель міцни́й, — Він за справу їхню буде суди́тись з тобою!
Jo viņu atriebējs ir varens; tas iztiesās viņu tiesu pret tevi.
12 Своє серце зверни до навча́ння, а уші свої — до розумних рече́й.
Loki savu sirdi pie pamācīšanas un savas ausis pie prātīgas valodas.
13 Не стримуй напу́чування юнака́, — коли різкою ви́б'єш його, не помре:
Neatrauj bērnam pārmācību; ja tu viņu ar rīkstēm šaustīsi, tad tādēļ jau nemirs.
Tu viņu šaustīsi ar rīkstēm un izglābsi viņa dvēseli no elles. (Sheol h7585)
15 Мій сину, якщо твоє серце змудріло, то буде радіти також моє серце,
Mans dēls, ja tava sirds gudra, tad mana sirds priecāsies, tiešām tā priecāsies;
16 і нутро́ моє буде ті́шитись, коли уста твої говори́тимуть слу́шне.
Un manas īkstis no prieka lēks, ja tavas lūpas runās skaidrību.
17 Нехай серце твоє не зави́дує грішним, і повся́кчас пильнуй тільки стра́ху Господнього,
Lai tava sirds nedeg uz grēciniekiem; bet turies vienmēr Tā Kunga bijāšanā.
18 бо існує майбутнє, і наді́я твоя не загине.
Jo tiešām nāks pastara diena, un tava gaidīšana nebūs veltīga.
19 Послухай, мій сину, та й помудрі́й, і нехай твоє серце ступає дорогою рівною.
Klausies tu, mans bērns, un esi gudrs un turi savu sirdi taisnā ceļā.
20 Не будь поміж тими, що жлу́ктять вино, поміж тими, що м'ясо собі пожира́ють,
Neesi ar vīna dzērājiem, kas rijot savu pašu miesu rij;
21 бо п'яни́ця й жеру́н збідні́ють, а сонли́вий одя́гне лахмі́ття.
Jo dzērājs un rijējs panīks, un paģiras vilks skrandas mugurā.
22 Слухай ба́тька свого, — він тебе породив, і не горду́й, як поста́ріла мати твоя.
Klausi savam tēvam, kas tevi dzemdinājis, un nenicini savu māti, kad tā būs veca.
23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і карта́ння та розум.
Pērc patiesību, un nepārdod gudrību, pamācīšanu un atzīšanu.
24 Буде ве́льми радіти ба́тько праведного, і родитель премудрого вті́шиться ним.
Ar lielu prieku priecāsies taisnā tēvs, un kas gudru dzemdina, tas līksmosies par viņu.
25 Хай радіє твій ба́тько та мати твоя, хай поті́шиться та, що тебе породила.
Lai tavs tēvs un tava māte priecājās, un lai līksmojās, kas tevi dzemdējusi.
26 Дай мені, сину мій, своє серце, і очі твої хай кохають доро́ги мої.
Dod man savu sirdi, mans dēls, un lai mans ceļš tavām acīm labi patīk.
27 Бо блудни́ця — то яма глибока, а крини́ця тісна́ — чужа жінка.
Jo mauka ir dziļa bedre, un sveša sieva šaura aka.
28 І вона, мов грабі́жник, чату́є, і примно́жує зра́дників поміж людьми́.
Tiešām tā glūn kā laupītājs, un vairo atkāpējus pasaulē.
29 В кого „ой“, в кого „ай“, в кого сва́рки, в кого кло́піт, в кого рани даре́мні, в кого о́чі червоні? —
Kam gaudas? Kam vaidi? Kam bāršanās? Kam žēlabas? Kam skrambas par velti? Kam neskaidras acis?
30 У тих, хто запі́знюється над вином, у тих, хто прихо́дить попро́бувати вина змі́шаного.
Tiem, kas pie vīna kavējās, tiem, kas nāk salda dzēriena meklēt.
31 Не дивись на вино, як воно рум'яні́є, як вибли́скує в келіху й рі́вненько ллється, —
Neskaties pēc vīna, ka viņš tāds sarkans, ka biķerī tas zvīļo, ka tik vēlīgi nostaigā lejā.
32 кінець його буде кусати, як гад, і вжа́лить, немов та гадюка, —
Pēc viņš dzeļ kā čūska un dur kā odze.
33 пантрува́тимуть очі твої на чужі жінки, і серце твоє говори́тиме ду́рощі...
Tavas acis skatās pēc svešām sievām, un tava sirds runā netiklību,
34 І ти будеш, як той, хто лежить у сере́дині моря, й як той, хто лежить на щогло́вім верху́.
Un tu esi, kā kas jūras vidū guļ, un kā kas masta virsgalā guļ.
35 І скажеш: „Побили мене, та мені не боліло, мене шту́рхали, я ж не почув, — коли я прокинусь, шукатиму далі того ж“.
„Mani sit, bet man nesāp; mani grūsta, bet es nejūtu. Kad jel uzmodīšos? Tad sākšu atkal no gala!“
