Приповісті 19

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй непови́нності, ніж лукавий уста́ми та нерозумний.

Nabags savā vientiesībā staigādams ir labāks, nekā ģeķis ar netiklu muti.

2 Теж не добра душа без знання́, а хто на́глить ногами, спіткне́ться.

Arī pārsteigšanās bez ziņas nav laba, un ātri skrejot klūp.

3 Глупо́та люди́ни дорогу її викривля́є, і на Господа гні́вається її серце.

Ģeķība cilvēkam sajauc ceļus, ka viņa sirds kurn pret To Kungu.

4 Маєток примно́жує дру́зів числе́нних, а від бідака́ відпадає й товариш його.

Manta pieved daudz draugu, bet nabagu draugs atstāj.

5 Свідок брехливий не буде без кари, а хто бре́хні говорить, не буде врято́ваний.

Nepatiess liecinieks nesodīts nepaliks, un kas melus runā, neizglābsies.

6 Багато-хто го́дять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш люди́ні, яка не скупи́ться на дари.

Augstam kungam daudz pieglaužas, un ikkatrs ir devīgam vīram draugs.

7 Бідаря́ ненави́дять всі браття його, а тимбільш його при́ятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, — нема їх!

Nabagu ienīst visi viņa brāļi, cik vairāk viņa draugi no viņa atraujas; meklē tos pirmos vārdus, to nav.

8 Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже́, той знахо́дить добро́.

Kas gudrību panāk, mīl savu dvēseli; kas ar prātu dzīvo, atrod labumu.

9 Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

Nepatiess liecinieks nesodīts nepaliks, un kas droši melus runā, aizies postā.

10 Не лицю́є пишно́та безумному, тим більше рабові панувати над зве́рхником.

Ģeķim nepieder kārumā dzīvot, ne vēl kalpam pār kungiem valdīt.

11 Розум люди́ни припинює гнів її, а вели́чність її — перейти над провиною.

Prātīgs cilvēks ir lēns uz dusmām, un viņa rota ir, kaitināšanu aizmirst.

12 Гнів царя — немов рик левчука́, а ласка́вість його — як роса на траву.

Ķēniņa dusmība ir kā jauna lauvas rūkšana; bet Viņa žēlastība kā rasa uz zāles.

13 Син безумний — погибіль для батька свого́, а жінка сварлива — як ри́нва, що з неї вода тече за́вжди.

Ģeķīgs dēls ir tēvam par sirdēstiem, un sievas riešana ir pilēšana bez gala.

14 Хата й маєток — спа́дщина батьків, а жінка розумна — від Господа.

Namu un mantu manto no vecākiem, bet prātīgu sievu no Tā Kunga.

15 Лі́нощі сон накидають, і лінива душа — голодує.

Slinkums iemidzina miegā, un kūtra dvēsele cietīs badu.

16 Хто заповідь охороня́є, той душу свою стереже́; хто дороги свої легкова́жить, — помре.

Kas mācību sargā, tas sargā savu dvēseli; kas savu ceļu neņem vērā, tas mirs.

17 Хто милости́вий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолу́жить йому.

Kas par nabagu apžēlojās, tas aizdod Tam Kungam, un tas tam atmaksās viņa labdarīšanu.

18 Карта́й свого сина, коли є наді́я навчити, та забити його — не підно́сь свою душу.

Pārmāci savu dēlu, kamēr vēl cerība, bet nedod savai dvēselei vaļas, viņu nokaut.

19 Люди́на великого гніву хай кару несе, бо якщо ти вряту́єш її, то вчи́ниш ще гірше.

Kam liela sirds, tam jācieš sods; jo gribi novērst, jo iet vairumā.

20 Слухай ради й карта́ння приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці́.

Klausi padomam un pieņem mācību, ka tu pēcgalā palieci gudrs.

21 У серці люди́ни багато думо́к, але ви́повниться тільки за́дум Господній.

Cilvēka sirdī ir daudz nodomu, bet Tā Kunga padoms, tas pastāv.

22 Здобу́ток люди́ні — то милість її, але ліпший біда́р за люди́ну брехливу.

Cilvēka gods ir labu darīt, un nabags ir labāks, nekā melkulis.

23 Страх Господній веде́ до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не дося́гне його.

Tā Kunga bijāšana ir uz dzīvību; jo tāds būs paēdis un dzīvos, ļauna neaizskarts.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не піді́йме її.

Sliņķis slēpj roku azotē, pat pie mutes viņš to neliek.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остеріга́ти, то він зрозуміє поуку.

Per garzobi, tad tas nejēga atjēgs, un pamāci prātīgo, tad viņš atzīs, kas der.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? — Це син, що засти́джує та осоро́млює, —

Kas tēvu posta un māti izdzen, tas ir bezkaunīgs un negants bērns.

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання́!

Neklausi, mans bērns, mācībai, kas nomaldina no gudrības vārdiem.

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибри́зкують кривду.

Nelieša liecinieks apsmej tiesu, un bezdievīgo mute ierij netaisnību.

29 На насмі́шників кари готові пості́йно, і вдари на спи́ну безумним.

Garzobiem sodība gatava un pēriens ģeķu mugurai.