Йов 9

1 А Йов відповів та й сказав:

Y respondió Job, y dijo:

2 Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом?

Ciertamente yo conozco que es así; ¿y cómo se justificará el hombre con Dios?

3 Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень.

Si quisiere contender con él, no le podrá responder a una cosa de mil.

4 Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався?

El es sabio de corazón, y fuerte en fuerza, ¿quién se endureció contra él, y quedó en paz?

5 Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в.

Que arranca los montes con su furor, y no conocen quién los trastornó;

6 Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться.

que remueve la tierra de su lugar, y hace temblar sus columnas;

7 Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі.

que manda al sol, y no sale; y sella las estrellas.

8 Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах,

El solo extiende los cielos, y anda sobre las alturas del mar.

9 Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні.

El que hizo la Osa, y el Orión, y las Pléyades, y los lugares secretos del mediodía;

10 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа!

el que hace cosas grandes e incomprensibles, y maravillosas, sin número.

11 Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього

He aquí que él pasará delante de mí, y yo no lo veré; y pasará, y no lo entenderé.

12 Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш?

He aquí, arrebatará; ¿quién le hará restituir? ¿Quién le dirá: Qué haces?

13 Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, —

Dios no tornará atrás su ira, y debajo de él se encorvan los que ayudan a la soberbia.

14 що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього,

¿Cuánto menos le responderé yo, y eligiré mis palabras con él?

15 я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю?

Que aunque yo sea justo, no responderé; antes habré de rogar a mi juez.

16 Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос,

Que si yo le invocase, y él me respondiese, aún no creeré que haya escuchado mi voz.

17 Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно.

Porque me ha quebrado con tempestad, y ha aumentado mis heridas sin causa.

18 Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою.

Que aún no me ha concedido que tome mi aliento; mas me ha llenado de amarguras.

19 Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені?

Si habláramos de su potencia, fuerte por cierto es; si de su juicio, ¿quién me emplazará?

20 Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим.

Si yo me justificare, me condenará mi boca; si me predicare perfecto, él me hará inicuo.

21 Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я.

Si yo me predicare imperfecto, no conozco mi alma; condenaré mi vida.

22 Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є.

Una cosa resta es a saber que yo diga: Al perfecto y al impío él los consume.

23 Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється.

Si es azote, mate de presto, y no se ría de la prueba de los inocentes.

24 У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто?

La tierra es entregada en manos de los impíos, y él cubre el rostro de sus jueces. Si no es él el que lo hace, ¿quién es? ¿Dónde está?

25 А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго,

Mis días han sido más ligeros que un correo; huyeron, y nunca vieron bien.

26 промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич.

Pasaron con los navíos de Ebeh; o como el águila que se arroja a la presa.

27 Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся,

Si digo: Quiero olvidar mi queja, dejaré mi aburrimiento, y me esforzaré.

28 то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене.

Temo todos mis trabajos; sé que no me perdonarás.

29 Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду?

Si yo soy impío, ¿para qué trabajaré en vano?

30 Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої,

Aunque me lave con aguas de nieve, y aunque limpie mis manos con la misma limpieza,

31 то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя.

aún me hundirás en el hoyo; y mis propios vestidos me abominarán.

32 Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд,

Porque no es hombre como yo, para que yo le responda, y vengamos juntamente a juicio.

33 поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку.

No hay entre nosotros árbitro que ponga su mano sobre nosotros ambos.

34 Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає,

Quite de sobre mí su verdugo, y su terror no me perturbe.

35 тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!

Y hablaré, y no le temeré; porque en este estado no estoy en mí.