Йов 5

1 Ану клич, — чи є хто, щоб тобі відповів? І до ко́го з святих ти вдаси́ся?

Ahora pues da voces, si habrá quien te responda; y ¿si habrá alguno de los santos a quien mires?

2 Бо гнів побиває безглу́здого, а за́здрощі смерть завдаю́ть нерозумному!

Es cierto que al loco la ira lo mata, y al codicioso consume la envidia.

3 Я бачив безумного, я́к він розсівся, — та зараз оселя його спорохня́віла.

Yo he visto al loco que echaba raíces, y en la misma hora maldije su habitación.

4 Від спасі́ння далекі сини його, вони без рятунку поча́влені бу́дуть у брамі!

Sus hijos estarán lejos de la salud, y en la puerta serán quebrantados, y no habrá quien los libre.

5 Його жни́во голодний поїсть, і з-між те́рну його забере́, — і спра́гнені ось поковта́ють маєток його!

Su mies comerán los hambrientos, y la sacarán de entre las espinas, y los sedientos beberán su hacienda.

6 Бо нещастя вихо́дить не з по́роху, а горе росте не з землі, —

Porque la iniquidad no sale del polvo, ni el castigo reverdece de la tierra.

7 бо люди́на народжується на стражда́ння, як іскри, щоб уго́ру летіти.

Antes como las chispas se levantan para volar por el aire, así el hombre nace para la aflicción.

8 А я б удава́вся до Бога, і на Бога б поклав свою справу, —

Ciertamente yo buscaría a Dios, y depositaría en él mis negocios;

9 Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа,

el cual hace grandes cosas, que no hay quien las comprenda; y maravillas que no tienen cuento.

10 бо Він дає дощ на пове́рхню землі, і на поля́ посилає Він воду,

Que da la lluvia sobre la faz de la tierra, y envía las aguas sobre las faces de las plazas.

11 щоб поста́вить низьки́х на високе, і зміцни́ти спасі́ння засмучених.

Que pone a los humildes en altura, y los enlutados son levantados a salud.

12 Він розві́ює за́думи хитрих, і не виконують плану їх ру́ки,

Que frustra los pensamientos de los astutos, para que sus manos no hagan nada.

13 Він мудрих лука́вством їх ло́вить, і рада круті́йська марно́ю стає, —

Que prende a los sabios en su astucia, y el consejo de sus adversarios es entontecido.

14 вдень знахо́дять вони темноту́, а в по́лудень ма́цають, мов уночі!

De día se topan con tinieblas, y en mitad del día andan a tientas como de noche.

15 І Він від меча урято́вує бідного, а з міцно́ї руки — бідаря́,

Y libra de la espada al pobre, de la boca de los impíos, y de la mano violenta.

16 і стає́ться надія нужде́нному, і замкнула уста́ свої кривда!

Que es esperanza al menesteroso, y la iniquidad cerró su boca.

17 Тож блаженна люди́на, яку Бог карта́є, і ти не цурайсь Всемогу́тнього кари:

He aquí, que bienaventurado es el hombre a quien Dios castiga; por tanto no menosprecies la corrección del Todopoderoso.

18 Бо Він рану завда́сть — і перев'я́же, Він ламає — й виго́юють руки Його!

Porque él es el que hace la plaga, y él la ligará; el hiere, y sus manos curan.

19 В шістьох лихах спаса́є тебе, а в сімох не діткне́ тебе зло:

En seis tribulaciones te librará, y en la séptima no te tocará el mal.

20 Викупля́є тебе Він від смерти за голоду, а в бою́ — з рук меча.

En el hambre te redimirá de la muerte, y en la guerra de las manos del cuchillo.

21 Як бич язика́ запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як при́йде вона.

Del azote de la lengua serás encubierto; ni temerás de la destrucción cuando viniere.

22 З насилля та з голоду бу́деш сміятись, а земно́ї звіри́ни не бійся.

De la destrucción y del hambre te reirás, y no temerás de las bestias del campo;

23 Бо з камі́нням на полі є в тебе умова, і звір польови́й прими́рився з тобою.

pues aun con las piedras del campo tendrás tu concierto, y las bestias del campo te serán pacíficas.

24 І дові́даєшся, що наме́т твій спокійний, і перегля́неш домі́вку свою́, — і не зна́йдеш у ній недоста́тку.

Y sabrás que hay paz en tu tienda; y visitarás tu morada, y no pecarás.

25 І довідаєшся, що числе́нне насіння твоє, а наща́дки твої — як трава на землі!

Y entenderás que tu simiente es mucha, y tus renuevos como la hierba de la tierra.

26 І в дозрілому ві́ці до гробу ти зі́йдеш, як збіжжя доспі́ле ввіхо́дить до клуні за ча́су свого!

Y vendrás en la vejez a la sepultura, como el montón de trigo que se coge a su tiempo.

27 Отож, досліди́ли ми це — й воно так, послухай цього́, — й зрозумій собі все!“

He aquí lo que hemos inquirido, lo cual es así: Oyelo, y juzga tú para contigo.