Йов 4
1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:
Y respondió Elifaz el temanita, y dijo:
2 „Коли спро́бувать слово до те́бе, — чи мука не бу́де ще більша? Та хто стри́мати зможе слова́?
Si probáremos a hablarte, te será molesto; pero ¿quién podrá detener las palabras?
3 Таж ти́ багатьо́х був навчав, а ру́ки осла́блі зміцняв,
He aquí, tú enseñabas a muchos, y las manos flacas corroborabas.
4 того, хто́ спотика́всь, підіймали слова́ твої, а коліна тремткі́ ти зміцняв!
Al que vacilaba, enderezaban tus palabras, y las rodillas de los que arrodillaban esforzabas.
5 А тепер, як нещастя на тебе найшло, то ти змучився, тебе досягло́ воно — і ти налякався.
Mas ahora que a ti te ha venido, te es molesto; y cuando ha llegado hasta ti, te turbas.
6 Хіба не була́ бого бійність твоя за наді́ю твою, за твоє сподіва́ння — невинність доріг твоїх?
¿Es éste tu temor, tu confianza, tu esperanza, y la perfección de tus caminos?
7 Пригада́й но, чи гинув невинний, і де праведні ви́гублені?
Acuérdate ahora, ¿quién haya sido inocente que se perdiese? Y ¿adónde los rectos han sido cortados?
8 Як я бачив таких, що орали були́ беззако́ння, та сі́яли кривду, то й жали її:
Como yo he visto que los que aran iniquidad y siembran injuria, la siegan.
9 вони гинуть від по́диху Божого, і́ від духу гнівно́го Його погибають!
Perecen por el aliento de Dios, y por el espíritu de su furor son consumidos.
10 Леви́не рича́ння й рик лютого лева минає, і левчука́м вилуща́ються зуби.
El bramido del león, y la voz del león, y los dientes de los leoncillos son arrancados.
11 Гине лев, як немає здоби́чі, і левеня́та леви́ці втікають.
El león viejo perece por falta de presa, y los hijos del león son esparcidos.
12 І закрада́ється слово до мене, і моє ухо почуло ось де́що від нього.
El negocio también me era a mí oculto; mas mi oído ha percibido algo de ello.
13 У розду́муваннях над нічни́ми виді́ннями, коли́ міцний сон обіймає людей,
En imaginaciones de visiones nocturnas, cuando el sueño cae sobre los hombres,
14 спіткав мене жах та тремті́ння, і багато косте́й моїх він струсону́в, —
me sobrevino un espanto y un temblor, que estremeció todos mis huesos.
15 і дух перейшов по обличчі моїм, стало ду́ба воло́сся на тілі моїм.
Y un espíritu que pasó por delante de mí, hizo que se erizara el vello de mi carne.
16 Він стояв, але я не пізнав його ви́гляду, — образ навпро́ти очей моїх був, і тихий голос почув я:
Se paró un fantasma delante de mis ojos, cuyo rostro yo no conocí, y quedo, oí que decía:
17 „Хіба́ праведні́ша люди́на за Бога, хіба чоловік за свойо́го Творця́ є чистіший?
¿Por ventura será el hombre más justo que Dios? ¿Será el varón más limpio que el que lo hizo?
18 Таж рабам Своїм Він не йме віри, і накладає вину й на Своїх Анголі́в!
He aquí que en sus siervos no confía, y en sus ángeles halló locura.
19 Що́ ж тоді ме́шканці гли́няних хат, що в по́росі їхня основа? — Як міль, вион будуть розча́влені!
¡Cuánto más en los que habitan en casas de lodo, cuyo fundamento está en el polvo, y que serán quebrantados de la polilla!
20 Вони то́вчені зра́нку до вечора, — і без по́мочі гинуть наза́вжди.
De la mañana a la tarde son quebrantados, y se pierden para siempre, sin haber quien lo considere.
21 Слава їхня мина́ється з ними, — вони помирають не в мудрості!
¿Su hermosura, no se pierde con ellos mismos? Mueren, y no lo saben.
