Йов 31

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?

Hice pacto con mis ojos; ¿cómo, pues, había yo de mirar a una virgen?

2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?

Porque ¿qué galardón me daría de arriba Dios, y qué heredad el Omnipotente de las alturas?

3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?

¿Por ventura no hay quebrantamiento para el impío, y extrañamiento para los que obran iniquidad?

4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?

¿Por ventura no ve él mis caminos, y cuenta todos mis pasos?

5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —

Si anduve con mentira, y si mi pie se apresuró a engaño,

6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!

péseme Dios en balanzas de justicia, y conocerá mi perfección.

7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —

Si mis pasos se apartaron del camino, y si mi corazón se fue tras mis ojos, y si algo se apegó a mis manos,

8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!

siembre yo, y otro coma, y mis verduras sean arrancadas.

9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,

Si fue mi corazón engañado acerca de mujer, y si estuve acechando a la puerta de mi prójimo,

10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!

muela para otro mi mujer, y sobre ella otros se encorven.

11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,

Porque es maldad e iniquidad, comprobada.

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!

Porque es fuego que devoraría hasta el sepulcro, y desarraigaría toda mi hacienda.

13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,

Si hubiera tenido en poco el derecho de mi siervo y de mi sierva, cuando ellos pleitearan conmigo,

14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?

¿qué haría yo cuando Dios se levantase? Y cuando él visitara, ¿qué le respondería yo?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?

¿Por ventura el que en el vientre me hizo a mí, no lo hizo a él? ¿Y no nos dispuso un mismo autor en la matriz?

16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?

Si estorbé el contento de los pobres, e hice desfallecer los ojos de la viuda;

17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?

y si comí mi bocado solo, y no comió de él el huérfano;

18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!

(porque desde mi juventud creció conmigo el huérfano como con padre, y desde el vientre de mi madre fui guía de la viuda);

19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —

si he visto que pereciera alguno sin vestido, y al menesteroso sin cobertura;

20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?

si no me bendijeron sus lomos, y del vellón de mis ovejas se calentaron;

21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —

si alcé contra el huérfano mi mano, aunque viese que me ayudarían en la puerta;

22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!

mi espalda se caiga de mi hombro, y mi brazo sea quebrado de mi canilla.

23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.

Porque temí el castigo de Dios, contra cuya alteza yo no tendría poder.

24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?

Si puse en el oro mi esperanza, y dije al oro: Mi confianza eres tú;

25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

si me alegré de que mi hacienda se multiplicase, y de que mi mano hallase mucho;

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,

si he mirado al sol cuando resplandecía, y a la luna cuando iba hermosa,

27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —

y mi corazón se engañó en secreto, y mi boca besó mi mano,

28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

esto también fuera maldad comprobada; porque habría negado al Dios soberano.

29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?

Si me alegré en el quebrantamiento del que me aborrecía, y me regocijé cuando le halló el mal;

30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.

que ni aun entregué al pecado mi paladar, pidiendo maldición para su alma;

31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“

cuando mis domésticos decían: ¡Quién nos diese de su carne! Nunca nos hartaríamos.

32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.

El extranjero no tenía fuera la noche; mis puertas abría al caminante.

33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?

Si encubrí, como los hombres mis prevaricaciones, escondiendo en mi seno mi iniquidad;

34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.

si temí a la gran multitud, y el menosprecio de las familias me atemorizó, y callé, y no salí de mi puerta,

35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.

¡quién me diera quien me oyese! He aquí mi señal es que el Omnipotente testificará por mí, aunque mi adversario me hiciera el proceso.

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?

Ciertamente yo lo llevaría sobre mi hombro, y me lo ataría en lugar de coronas.

37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.

Yo le contaría el número de mis pasos, y como príncipe me llegaría a él.

38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,

Si mi tierra clamara contra mí, y llorarán todos sus surcos;

39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —

si comí su sustancia sin dinero, o afligí el alma de sus dueños;

40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

en lugar de trigo me nazcan espinos, y abrojos en lugar de cebada. Se acaban las palabras de Job.