Йов 31
1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину?
Завет положил я с глазами моими, чтобы не помышлять мне о девице.
2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот?
Какая же участь мне от Бога свыше? И какое наследие от Вседержителя с небес?
3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям?
Не для нечестивого ли гибель, и не для делающего ли зло напасть?
4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки?
Не видел ли Он путей моих, и не считал ли всех моих шагов?
5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, —
Если я ходил в суете, и если нога моя спешила на лукавство, -
6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає!
пусть взвесят меня на весах правды, и Бог узнает мою непорочность.
7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, —
Если стопы мои уклонялись от пути и сердце мое следовало за глазами моими, и если что-либо нечистое пристало к рукам моим,
8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням!
то пусть я сею, а другой ест, и пусть отрасли мои искоренены будут.
9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша,
Если сердце мое прельщалось женщиною и я строил ковы у дверей моего ближнего, -
10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші!
пусть моя жена мелет на другого, и пусть другие издеваются над нею,
11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна,
потому что это - преступление, это - беззаконие, подлежащее суду;
12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій!
это - огонь, поядающий до истребления, который искоренил бы все добро мое.
13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною,
Если я пренебрегал правами слуги и служанки моей, когда они имели спор со мною,
14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м?
то что стал бы я делать, когда бы Бог восстал? И когда бы Он взглянул на меня, что мог бы я отвечать Ему?
15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі?
Не Он ли, Который создал меня во чреве, создал и его и равно образовал нас в утробе?
16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував?
Отказывал ли я нуждающимся в их просьбе и томил ли глаза вдовы?
17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́?
Один ли я съедал кусок мой, и не ел ли от него и сирота?
18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його!
Ибо с детства он рос со мною, как с отцом, и от чрева матери моей я руководил вдову.
19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, —
Если я видел кого погибавшим без одежды и бедного без покрова, -
20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся?
не благословляли ли меня чресла его, и не был ли он согрет шерстью овец моих?
21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, —
Если я поднимал руку мою на сироту, когда видел помощь себе у ворот,
22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана!
то пусть плечо мое отпадет от спины, и рука моя пусть отломится от локтя,
23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти.
ибо страшно для меня наказание от Бога: пред величием Его не устоял бы я.
24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“?
Полагал ли я в золоте опору мою и говорил ли сокровищу: ты - надежда моя?
25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?
Радовался ли я, что богатство мое было велико, и что рука моя приобрела много?
26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́,
Смотря на солнце, как оно сияет, и на луну, как она величественно шествует,
27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, —
прельстился ли я в тайне сердца моего, и целовали ли уста мои руку мою?
28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!
Это также было бы преступление, подлежащее суду, потому что я отрекся бы тогда от Бога Всевышнего.
29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його?
Радовался ли я погибели врага моего и торжествовал ли, когда несчастье постигало его?
30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його.
Не позволял я устам моим грешить проклятием души его.
31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“
Не говорили ли люди шатра моего: о, если бы мы от мяс его не насытились?
32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому.
Странник не ночевал на улице; двери мои я отворял прохожему.
33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою?
Если бы я скрывал проступки мои, как человек, утаивая в груди моей пороки мои,
34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див.
то я боялся бы большого общества, и презрение одноплеменников страшило бы меня, и я молчал бы и не выходил бы за двери.
35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник.
О, если бы кто выслушал меня! Вот мое желание, чтобы Вседержитель отвечал мне, и чтобы защитник мой составил запись.
36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми?
Я носил бы ее на плечах моих и возлагал бы ее, как венец;
37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього.
объявил бы ему число шагов моих, сблизился бы с ним, как с князем.
38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею,
Если вопияла на меня земля моя и жаловались на меня борозды ее;
39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, —
если я ел плоды ее без платы и отягощал жизнь земледельцев,
40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.
то пусть вместо пшеницы вырастает волчец и вместо ячменя куколь. Слова Иова кончились.
