< Йов 31 >

1 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на ді́вчину? 2 І зве́рху яка доля від Бога, чи спа́дщина від Всемогутнього із висот? 3 Хіба не заги́біль для кри́вдника, і хіба не нещастя злочи́нцям? 4 Хіба ж Він не бачить доро́ги мої, і не лічить усі мої кро́ки? 5 Якщо я ходив у марно́ті, і на оману спішила нога моя, — 6 то нехай на вазі́ справедливости зва́жить мене, — і невинність мою Бог пізнає! 7 Якщо збо́чує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх не́чисть приліпла, — 8 то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай ви́рвана буде з корі́нням! 9 Якщо моє серце звабля́лось до жінки чужої, і прича́ювався я при две́рях мойого това́риша, 10 то хай ме́ле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиля́ються інші! 11 Бо гидо́та оце, й це провина підсу́дна, 12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддо́ну, і ви́рве з корі́нням увесь урожай мій! 13 Якщо я поне́хтував правом свойого раба чи своєї неві́льниці в їх супере́чці зо мною, 14 то що я зроблю́, як піді́йметься Бог? А коли Він пригля́неться, що́ Йому відпові́м? 15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утвори́в нас в утро́бі? 16 Чи бажа́ння убогих я стримував, а очі вдовицям засму́чував? 17 Чи я сам поїдав свій шмато́к, і з нього не їв сирота́? 18 Таж від днів молоде́чих моїх вироста́в він у мене, як в батька, і від утро́би матері моєї я прова́див його! 19 Якщо бачив я ги́нучого без одежі, і вбрання́ не було́ в сірома́хи, — 20 чи ж не благословляли мене його сте́гна, і ру́ном овечок моїх він не грівся? 21 Якщо на сироту я пору́шував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу, — 22 хай раме́но моє відпаде́ від свойого плеча, а рука моя від сугло́бу свого нехай буде відла́мана! 23 Бо о́страх на мене — нещастя від Бога, а перед вели́ччям Його я не можу встоя́ти. 24 Чи я золото клав за наді́ю собі, чи до щирого золота я говорив: „ Ти, безпеко моя“? 25 Чи ті́шився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала? 26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе́, 27 то коли б потає́мно пова́билось серце моє, і цілу́нки рукою я їм посилав, — 28 це так само провина підсу́дна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього! 29 Чи я ті́шивсь упа́дком свойо́го нена́висника, чи порушувавсь я, коли зло спотика́ло його? 30 Таки ні, — не давав я на гріх піднебі́ння свого, щоб прокля́ттям жадати душі його. 31 Хіба люди наме́ту мого не казали: „Хто покаже такого, хто з м'яса його не наси́тився?“ 32 Чужи́нець на вулиці не ночува́в, — я двері свої відчиняв подоро́жньому. 33 Чи ховав свої про́гріхи я, як люди́на, щоб у своє́му нутрі затаї́ти провину свою? 34 Бо тоді я боявся б великого на́товпу, і сором від ро́дів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не вихо́див. 35 О, якби мене вислухав хто! Оце пі́дпис моєї руки: Нехай Всемогу́тній мені відповість, а ось звій, зо скарго́ю, що його написав мій проти́вник. 36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обви́нувся б ним, як вінка́ми? 37 Число кро́ків своїх я представлю йому; мов до кня́зя, наближусь до нього. 38 Якщо проти мене голо́сить земля моя, й її бо́розни плачуть із нею, 39 якщо без гроше́й я їв пло́ди її, а її власника́ я стогна́ти примушував, — 40 то за́мість пшениці хай ви́росте те́рен, а замість ячме́ню — кукі́ль!“Слова Йова скінчи́лися.

< Йов 31 >