Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
Y respondió Job, y dijo:
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
Oíd atentamente mi palabra, y sea esto por vuestros consuelos.
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
Soportadme, y yo hablaré; y después que hubiere hablado, escarneced.
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
¿Por ventura hablo yo a algún hombre? Y si es así ¿por qué no se ha de angustiar mi espíritu?
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
Miradme, y espantaos, y poned la mano sobre la boca.
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
Aun yo mismo, cuando me acuerdo, me asombro, y toma temblor mi carne.
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
¿Por qué viven los impíos, y se envejecen, y aún crecen en riquezas?
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
Su simiente con ellos, compuesta delante de ellos; y sus renuevos delante de sus ojos.
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
Sus casas seguras de temor, ni hay azote de Dios sobre ellos.
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
Sus vacas conciben, no abortan; paren sus vacas, y no malogran su cría.
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
Salen sus chiquitos como manada de ovejas, y sus hijos andan saltando.
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
Al son de tamboril y cítara saltan, y se regocijan al son del órgano.
Gastan sus días en bien, y en un momento descienden a la sepultura. (Sheol h7585)
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
Dicen pues a Dios: Apártate de nosotros, que no queremos el conocimiento de tus caminos.
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
¿Quién es el Todopoderoso, para que le sirvamos? ¿Y de qué nos aprovechará que oremos a él?
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
He aquí que su bien no está en manos de ellos; el consejo de los impíos lejos esté de mí.
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
¡Oh cuántas veces el candil de los impíos es apagado, y viene sobre ellos su contrición, y con su ira Dios les reparte dolores!
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
Serán como la paja delante del viento, y como el tamo que arrebata el torbellino.
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
Dios guardará para los hijos de ellos su violencia; y le dará su pago, para que conozca.
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
Verán sus ojos su quebranto, y beberá de la ira del Todopoderoso.
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
Porque ¿qué deleite tendrá el de su casa después de sí, siendo cortado el número de sus meses?
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
¿Por ventura enseñará él a Dios sabiduría, juzgando él las alturas?
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
Este morirá en la fortaleza de su hermosura, todo quieto y pacífico.
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
Sus senos están llenas de leche, y sus huesos serán regados de tuétano.
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
Y este otro morirá en amargura de ánimo, y no habiendo comido jamás con gusto.
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
Igualmente yacerán ellos en el polvo, y gusanos los cubrirán.
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
He aquí, yo conozco vuestros pensamientos, y las imaginaciones que contra mí forjáis.
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
Porque decís: ¿Qué es de la casa del príncipe, y qué de la tienda de las moradas de los impíos?
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
¿No habéis preguntado a los que pasan por los caminos, por cuyas señas no negaréis?
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
Que el malo es guardado del día de la contrición, del día de las iras son llevados.
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
¿Quién le denunciará en su cara su camino? Y de lo que él hizo, ¿quién le dará el pago?
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
Porque él ya será llevado a los sepulcros, y en el montón permanecerá.
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
Los terrones del arroyo le serán ya dulces; y tras de él será llevado todo hombre, y antes de él han ido innumerables.
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
¿Cómo, pues, me consoláis en vano, dado que vuestras respuestas quedan por mentira?
