Йов 21
1 А Йов відповів та й сказав:
| ויען איוב ויאמר |
2 „Уважно послухайте сло́во моє, і нехай бу́де мені це розра́дою вашою!
| שמעו שמוע מלתי ותהי-זאת תנחומתיכם |
3 Перете́рпіть мені, а я промовля́тиму, — по промові ж моїй насміха́тися будеш.
| שאוני ואנכי אדבר ואחר דברי תלעיג |
4 Хіба до люди́ни моє нарі́кання? Чи не мав би чого стати нетерпели́вим мій дух?
| האנכי לאדם שיחי ואם-מדוע לא-תקצר רוחי |
5 Оберні́ться до мене — й жахні́ться, та руку на уста свої покладіть.
| פנו-אלי והשמו ושימו יד על-פה |
6 І якщо я згадаю про це, то жаха́юсь, і морозом пройма́ється тіло моє.
| ואם-זכרתי ונבהלתי ואחז בשרי פלצות |
7 Чого несправедливі живуть, доживають до ві́ку, й багатством зміцня́ються?
| מדוע רשעים יחיו עתקו גם-גברו חיל |
8 Насіння їх міцно стоїть перед ними, при них, а їхні наща́дки — на їхніх оча́х.
| זרעם נכון לפניהם עמם וצאצאיהם לעיניהם |
9 Доми їхні — то спо́кій від страху, і над ними нема бича Божого.
| בתיהם שלום מפחד ולא שבט אלוה עליהם |
10 Спинається бик його, і не даре́мно, — зачинає корова його, й не скидає.
| שורו עבר ולא יגעל תפלט פרתו ולא תשכל |
11 Вони випускають своїх молодя́т, як отару, а їх діти вибри́кують.
| ישלחו כצאן עויליהם וילדיהם ירקדון |
12 Вони голос здіймають при бубні та цитрі, і веселяться при звуку сопілки.
| ישאו כתף וכנור וישמחו לקול עוגב |
| יבלו (יכלו) בטוב ימיהם וברגע שאול יחתו (Sheol h7585) |
14 А до Бога говорять вони: „Уступи́ся від нас, — ми ж дорі́г Твоїх знати не хочем!
| ויאמרו לאל סור ממנו ודעת דרכיך לא חפצנו |
15 Що таке Всемогу́тній, що бу́дем служити Йому? І що́ скориста́єм, як будем благати Його?“
| מה-שדי כי-נעבדנו ומה-נועיל כי נפגע-בו |
16 Та не в їхній руці добро їхнє, — дале́ка від мене порада безбожних...
| הן לא בידם טובם עצת רשעים רחקה מני |
17 Як часто світи́льник безбожним згасає, і прихо́дить на них їх нещастя? — Він приділює в гніві Своїм на них па́стки!
| כמה נר-רשעים ידעך-- ויבא עלימו אידם חבלים יחלק באפו |
18 Вони будуть, немов та солома на вітрі, і немов та полова, що буря схопи́ла її!
| יהיו כתבן לפני-רוח וכמץ גנבתו סופה |
19 „Бог ховає синам його кривду Свою“— та нехай надолу́жить самому йому, і він зна́тиме!
| אלוה יצפן-לבניו אונו ישלם אליו וידע |
20 Нехай його очі побачать нещастя його́, й бодай сам він пив гнів Всемогу́тнього!
| יראו עינו כידו ומחמת שדי ישתה |
21 Яке бо стара́ння його про роди́ну по ньому, як для нього число його місяців вже перелічене?
| כי מה-חפצו בביתו אחריו ומספר חדשיו חצצו |
22 Чи буде хто Бога навчати знання́, Його, що й небесних суди́тиме?
| הלאל ילמד-דעת והוא רמים ישפוט |
23 Оцей в повній силі своїй помирає, — увесь він спокі́йний та ми́рний,
| זה--ימות בעצם תמו כלו שלאנן ושליו |
24 діжки́ його повні були молока, а мі́зок косте́й його свіжий.
| עטיניו מלאו חלב ומח עצמותיו ישקה |
25 А цей помирає з душею огі́рченою, і доброго не спожива́в він,
| וזה--ימות בנפש מרה ולא-אכל בטובה |
26 та по́рохом будуть лежати обо́є вони, і черва́ їх покриє.
| יחד על-עפר ישכבו ורמה תכסה עליהם |
27 Тож я знаю думки́ ваші й за́думи, що хочете кри́вдити ними мене.
| הן ידעתי מחשבותיכם ומזמות עלי תחמסו |
28 Бож питаєте ви: Де́ князів дім, і де наме́т пробува́ння безбожних?
| כי תאמרו איה בית-נדיב ואיה אהל משכנות רשעים |
29 Тож спитайтеся тих, що дорогою йдуть, а їхніх озна́к не зата́юйте:
| הלא שאלתם עוברי דרך ואתתם לא תנכרו |
30 що буває врято́ваний злий в день загибелі, на день гніву відво́диться в за́хист!
| כי ליום איד יחשך רע ליום עברות יובלו |
31 Хто йому́ розповість у лице про дорогу його́? А коли наробив, хто йому́ надолу́жить?
| מי-יגיד על-פניו דרכו והוא-עשה מי ישלם-לו |
32 І на кладо́вище буде прова́джений він, і про могилу подбають.
| והוא לקברות יובל ועל-גדיש ישקוד |
33 Ски́би долини солодкі йому́, і тя́гнеться кожна люди́на за ним, а тим, хто попе́реду нього, — немає числа.
| מתקו-לו רגבי-נחל ואחריו כל-אדם ימשוך ולפניו אין מספר |
34 І я́к ви мене потішаєте ма́рністю, коли з ваших ві́дповідей зостається сама тільки фальш?“
| ואיך תנחמוני הבל ותשובתיכם נשאר-מעל |
