Йов 17
1 Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби!
Mein Geist ist verstört, meine Tage erlöschen, die Gräber sind für mich.
2 Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує.
Sind nicht Spöttereien um mich her, und muß nicht mein Auge weilen auf ihren Beleidigungen?
3 Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам, — хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х?
Setze doch ein, leiste Bürgschaft für mich bei dir selbst! Wer ist es sonst, der in meine Hand einschlagen wird?
4 Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх.
Denn ihre Herzen hast du der Einsicht verschlossen; darum wirst du ihnen nicht die Oberhand geben.
5 Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють,
Wenn einer die Freunde zur Beute ausbietet, so werden die Augen seiner Kinder verschmachten.
6 Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють.
Und er hat mich hingestellt zum Sprichwort der Völker, und ich bin zum Anspeien ins Angesicht.
7 З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь...
Und mein Auge ist trübe geworden vor Gram, und wie der Schatten sind alle meine Glieder.
8 Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного.
Die Aufrichtigen werden sich hierüber entsetzen, und der Schuldlose wird aufgebracht werden über den Ruchlosen.
9 І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі.
Doch der Gerechte wird an seinem Wege festhalten, und der an Händen Reine wird an Stärke zunehmen.
10 Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного.
Aber ihr alle, kommet nur wieder heran! Und einen Weisen werde ich nicht unter euch finden.
11 Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, —
Meine Tage sind vorüber, zerrissen sind meine Pläne, das Eigentum meines Herzens.
12 вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві!
Die Nacht machen sie zum Tage, das Licht nahe vor lauter Finsternis.
Wenn ich hoffe, so ist der Scheol mein Haus, in der Finsternis bette ich mein Lager. (Sheol h7585)
14 До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“
Zur Verwesung rufe ich: Du bist mein Vater! zu dem Gewürm: Meine Mutter und meine Schwester!
15 Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її?
Wo denn also ist meine Hoffnung? Ja, meine Hoffnung, wer wird sie schauen?
