Йов 16

1 А Йов відповів та й сказав:

Und Hiob antwortete und sprach:

2 „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви!

Ich habe vieles dergleichen gehört; leidige Tröster seid ihr alle!

3 Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш?

Hat es ein Ende mit den windigen Worten? Oder was reizt dich, daß du antwortest?

4 I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас,

Auch ich könnte reden wie ihr. Wenn eure Seele an der Stelle meiner Seele wäre, könnte ich Worte wider euch zusammenreihen, und mein Haupt über euch schütteln;

5 уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

ich wollte euch stärken mit meinem Munde, und das Beileid meiner Lippen würde euch Linderung bringen.

6 Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене?

Wenn ich rede, so wird mein Schmerz nicht gehemmt; und unterlasse ich es, nicht weicht er von mir.

7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив,

Ja, bereits hat er mich erschöpft; du hast meinen ganzen Hausstand verwüstet.

8 і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє!

Und du hast mich zusammenschrumpfen lassen, zum Zeugen ward es; und meine Abmagerung tritt wider mich auf, sie zeugt mir ins Angesicht.

9 Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене...

Sein Zorn hat mich zerfleischt und verfolgt, er hat mit seinen Zähnen wider mich geknirscht; als mein Feind schärft er seine Augen wider mich.

10 Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене:

Ihr Maul haben sie wider mich aufgesperrt, mit Hohn meine Backen geschlagen; allzumal verstärken sie sich wider mich.

11 Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́.

Gott gab mich preis dem Ungerechten, und in die Hände der Gesetzlosen stürzte er mich.

12 Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

Ich war in Ruhe, und er hat mich zerrüttelt, und er packte mich beim Nacken und zerschmetterte mich; und er stellte mich hin sich zur Zielscheibe.

13 Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю.

Seine Schützen umringten mich, er spaltete meine Nieren ohne Schonung; er schüttete meine Galle zur Erde.

14 Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч.

Er durchbrach mich, Bruch auf Bruch; er rannte wider mich, wie ein Held.

15 Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову.

Ich habe Sacktuch über meine Haut genäht, und mit Staub mein Horn besudelt.

16 Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь,

Mein Angesicht glüht vom Weinen, und auf meinen Wimpern ist der Schatten des Todes,

17 хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя!

obwohl keine Gewalttat in meinen Händen, und mein Gebet lauter ist.

18 Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, —

Erde, bedecke nicht mein Blut, und für mein Geschrei sei kein Platz!

19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́.

Sogar jetzt, siehe, im Himmel ist mein Zeuge, und der mir Zeugnis gibt, in den Höhen.

20 Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть,

Meine Freunde sind meine Spötter: zu Gott tränt mein Auge,

21 і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, —

daß er schiedsrichterlich entscheide Gott gegenüber für einen Mann, und für einen Menschensohn hinsichtlich seines Freundes.

22 бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.

Denn die zählbaren Jahre gehen vorüber, und ich werde einen Weg dahingehen, auf dem ich nicht wiederkehren werde.