Йов 15

1 І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав:

ויען אליפז התימני ויאמר

2 „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою?

החכם יענה דעת-רוח וימלא קדים בטנו

3 Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них?

הוכח בדבר לא-יסכון ומלים לא-יועיל בם

4 Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога,

אף-אתה תפר יראה ותגרע שיחה לפני-אל

5 бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів.

כי יאלף עונך פיך ותבחר לשון ערומים

6 Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе:

ירשיעך פיך ולא-אני ושפתיך יענו-בך

7 Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений?

הראישון אדם תולד ולפני גבעות חוללת

8 Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав?

הבסוד אלוה תשמע ותגרע אליך חכמה

9 Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно?

מה-ידעת ולא נדע תבין ולא-עמנו הוא

10 Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́.

גם-שב גם-ישיש בנו-- כביר מאביך ימים

11 Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́?

המעט ממך תנחומות אל ודבר לאט עמך

12 Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають,

מה-יקחך לבך ומה-ירזמון עיניך

13 що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́?

כי-תשיב אל-אל רוחך והצאת מפיך מלין

14 Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений?

מה-אנוש כי-יזכה וכי-יצדק ילוד אשה

15 Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, —

הן בקדשו לא יאמין ושמים לא-זכו בעיניו

16 що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду?

אף כי-נתעב ונאלח איש-שתה כמים עולה

17 Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́,

אחוך שמע-לי וזה-חזיתי ואספרה

18 про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, —

אשר-חכמים יגידו ולא כחדו מאבותם

19 їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них.

להם לבדם נתנה הארץ ולא-עבר זר בתוכם

20 Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано.

כל-ימי רשע הוא מתחולל ומספר שנים נצפנו לעריץ

21 Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник.

קול-פחדים באזניו בשלום שודד יבואנו

22 Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́.

לא-יאמין שוב מני-חשך וצפו (וצפוי) הוא אלי-חרב

23 Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́.

נדד הוא ללחם איה ידע כי-נכון בידו יום-חשך

24 Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю,

יבעתהו צר ומצוקה תתקפהו כמלך עתיד לכידור

25 бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього,

כי-נטה אל-אל ידו ואל-שדי יתגבר

26 проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх.

ירוץ אליו בצואר בעבי גבי מגניו

27 Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром,

כי-כסה פניו בחלבו ויעש פימה עלי-כסל

28 і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені.

וישכון ערים נכחדות--בתים לא-ישבו למו אשר התעתדו לגלים

29 Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки.

לא-יעשר ולא-יקום חילו ולא-יטה לארץ מנלם

30 Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений.

לא-יסור מני-חשך--ינקתו תיבש שלהבת ויסור ברוח פיו

31 Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, —

אל-יאמן בשו נתעה כי-שוא תהיה תמורתו

32 вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене!

בלא-יומו תמלא וכפתו לא רעננה

33 Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, —

יחמס כגפן בסרו וישלך כזית נצתו

34 бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника:

כי-עדת חנף גלמוד ואש אכלה אהלי-שחד

35 він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.

הרה עמל וילד און ובטנם תכין מרמה