Йов 13

1 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, — та й усе заува́жило.

He aquí que todas estas cosas han visto mis ojos, y oído y entendido mis oídos.

2 Як знаєте ви — знаю й я, я не нижчий від вас,

Como vosotros lo sabéis, lo sé yo; no soy menos que vosotros.

3 і я говори́тиму до Всемогутнього, і переко́нувати хочу Бога!

Mas yo hablaría con el Todopoderoso, y querría disputar con Dios.

4 Та неправду кує́те тут ви, лікарі́ непутя́щі ви всі!

Que ciertamente vosotros sois fraguadores de mentira; sois todos vosotros médicos nulos.

5 О, коли б ви наспра́вді мовчали, то вам це за мудрість було́ б!

Ojalá callarais del todo, porque os fuera en lugar de sabiduría.

6 Послухайте но переко́нань моїх: і ви́слухайте запере́чення уст моїх.

Oíd, pues, ahora mi disputa, y estad atentos a los argumentos de mis labios.

7 Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити ома́ну про Нього?

¿Habéis de hablar iniquidad por Dios? ¿Habéis de hablar por él engaño?

8 Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

¿Habéis vosotros de hacerle honra? ¿Habéis de pleitear vosotros por Dios?

9 Чи добре, що вас Він дослі́дить? Чи як з люди́ни сміються, так будете ви насміха́тися з Нього?

¿Sería bueno que él os escudriñase? ¿Os burlaréis de él como quien se burla de algún hombre?

10 Насправді Він вас покарає, якщо бу́дете ви потура́ти таємно особі!

El os redargüirá duramente, si en lo secreto le hicieses tal honra.

11 Чи ж ве́лич Його не настра́шує вас, і не напада́є на вас Його страх?

De cierto su alteza os había de espantar, y su pavor había de caer sobre vosotros.

12 Ваші нага́дування — це прислі́в'я із по́пелу, ваші ба́шти — це гли́няні башти!

Vuestras memorias serán comparadas a la ceniza, y vuestros cuerpos como cuerpos de lodo.

13 Мовчіть передо мною, — а я говори́тиму, і нехай щобудь при́йде на ме́не!

Escuchadme, y hablaré yo, y que me venga después lo que viniere.

14 Нащо де́ртиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу́ в свою ру́ку?

¿Por qué quitaré yo mi carne con mis dientes, y pondré mi alma en mi palma?

15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, — але перед обли́ччям Його про доро́ги свої спереча́тися буду!

He aquí, aunque me matare, en él esperaré; pero defenderé delante de él mis caminos.

16 І це мені буде спасі́нням, бо перед обличчя Його не піді́йде безбожний.

Y él mismo me será salud, porque no entrará en su presencia el impío.

17 Направду послухайте сло́ва мого́, а моє це осві́дчення — в ваших ушах нехай бу́де.

Oíd con atención mi razón, y mi denuncia con vuestros oídos.

18 Ось я суд споряди́в, — бо я справедливий, те знаю!

He aquí ahora, si yo me apercibiere a juicio, sé que seré justificado.

19 Хто той, що буде зо мною прова́дити прю? Бо тепер я замовк би й помер би.

¿Quién es el que pleiteará conmigo? Porque si ahora yo callara, moriría.

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого́ я не буду ховатись:

A lo menos dos cosas no hagas conmigo; y entonces no me esconderé de tu rostro:

21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жаха́є!

Aparta de mí tu mano, y no me asombre tu terror.

22 Тоді клич, а я відповіда́тиму, або я говори́тиму, Ти ж мені відповідь дай!

Llama luego, y yo responderé; o yo hablaré, y respóndeme tú.

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій пере́ступ та гріх мій!

¿Cuántas iniquidades y pecados tengo yo? Hazme entender mi prevaricación y mi pecado.

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі во́рогом?

¿Por qué escondes tu rostro, y me cuentas por tu enemigo?

25 Чи Ти будеш страха́ти заві́яний вітром листо́к? Чи Ти соломи́ну суху будеш гнати?

¿A la hoja arrebatada has de quebrantar? ¿Y a una arista seca has de perseguir?

26 Бо Ти пишеш на мене гірко́ти й провини мого молоде́чого віку даєш на спа́док мені,

¿Por qué escribes contra mí amarguras, y me haces cargo de los pecados de mi juventud?

27 і в кайда́ни зако́вуєш но́ги мої, і всі дороги мої стере́жеш, на́зирці ходиш за мною,

Pones además mis pies en el cepo, y guardas todos mis caminos, imprimiéndolo a las raíces de mis pies.

28 і він розпадається, мов та трухля́вина, немов та одежа, що міль її з'їла!

Siendo el hombre como carcoma que se va gastando, como vestido que se come de polilla.