Екклезіяст 7
1 Краще добре ім'я́ від оливи хорошої, а день смерти люди́ни — від дня її вро́дження!
Mejor es el buen nombre que el buen ungüento; y el día de la muerte que el día del nacimiento.
2 Краще ходити до дому жало́би, ніж ходити до дому бенке́ту, бо то — кінець кожній люди́ні, і живий те до серця свого бере!
Mejor es ir a la casa del luto que a la casa del convite; porque aquello es el fin de todos los hombres; y el que vive se advertirá.
3 Кращий смуток від смі́ху, бо при обличчі сумні́м добре серце!
Mejor es el pesar que la risa; porque con la tristeza del rostro se enmendará el corazón.
4 Серце мудрих — у домі жало́би, а серце безглу́здих — у домі весе́лощів.
El corazón de los sabios está en la casa del luto; mas el corazón de los locos, en la casa del placer.
5 Краще слухати до́кір розумного, аніж слу́хати пісні безумних,
Mejor es oír la reprensión del sabio, que la canción de los locos.
6 бо як трі́скот терни́ни під горщиком, такий сміх нерозу́много. Теж марно́та й оце!
Porque la risa del loco es como el estrépito de las espinas debajo de la olla. Y también esto la risa o la prosperidad del loco es vanidad.
7 Коли мудрий кого утискає, то й сам нерозумним стає, а хаба́р губить серце.
Ciertamente la opresión hace enloquecer al sabio; y la dádiva corrompe el corazón.
8 Кінець ді́ла ліпший від поча́тку його; ліпший терпеливий від чванькува́того!
Mejor es el fin del negocio que su principio; mejor es el sufrido de espíritu que el altivo de espíritu.
9 Не спіши в своїм дусі, щоб гні́ватися, бо гнів спочиває у на́драх глупці́в.
No te apresures en tu espíritu a enojarte; porque la ira reposa en el seno de los locos.
10 Не кажи: „Що́ це сталось, що перші дні були кращі за ці?“, бо не з мудрости ти запитався про це.
Nunca digas: ¿Cuál es la causa de que los tiempos pasados fueran mejores que estos? Porque nunca de esto preguntarás con sabiduría.
11 Добра мудрість з багатством, а прибу́ток для тих, хто ще сонечко бачить,
Buena es la ciencia con herencia; y es la excelencia de los que ven el sol.
12 бо в тіні мудрости — як у тіні срі́бла, та ко́ристь пізна́ння у то́му, що мудрість життя зберігає тому́, хто має її.
Porque en la sombra de la ciencia, y en la sombra del dinero reposa el hombre; mas la sabiduría excede en que da vida a sus poseedores.
13 Розваж Божий учинок, — бо хто́ може те ви́простати, що Він покриви́в?
Mira la obra de Dios; porque ¿quién podrá enderezar lo que él torció?
14 За доброго дня користай із добра́, за злого ж — розважуй: Одне й друге вчинив Бог на те, щоб люди́на нічо́го по собі не знайшла́!
En el día del bien goza del bien; y en el día del mal abre los ojos y aprende. Dios también hizo esto ( el día de mal ) delante de lo otro, para que el hombre no halle nada después de él.
15 В днях марно́ти своєї я всьо́го набачивсь: буває справедливий, що гине в своїй справедливості, буває й безбожний, що довго живе в своїм злі.
Todo lo he visto en los días de mi vanidad. Justo hay que perece por su justicia, y hay impío que por su maldad alarga sus días.
16 Не будь справедливим занадто, і не роби себе мудрим над міру: пощо нищити маєш себе?
No seas demasiado legalista ni muy sabio en tus propios ojos, ¿por qué te destruirás?
17 Не будь несправедливим занадто, і немудрим не будь: пощо маєш померти в неча́сі своїм?
No seas muy listo a condenar, ni seas loco; ¿por qué morirás en medio del hilo de tus empresas?
18 Добре, щоб ти ухопи́вся за це, але й з того своєї руки не спускай, бо богобоя́зний втече від усього того.
Bueno es que tomes de esto, y también de aquello no apartes tu mano; porque el que a Dios teme, saldrá con todo.
19 Мудрість робить мудрого сильнішим за десятьох володарів, що в місті.
La sabiduría fortifica al sabio más que diez poderosos príncipes que haya en la ciudad.
20 Немає люди́ни праведної на землі, що робила б добро́ й не грішила,
Ciertamente no hay hombre justo en la tierra, que haga el bien y nunca peque.
21 тому́ не клади свого серця на всякі слова́, що гово́рять, щоб не чути свого раба, коли він лихосло́вить тебе,
Tampoco apliques tu corazón a todas las cosas que se hablaren, para que no oigas a tu siervo que dice mal de ti;
22 знає бо серце твоє, що багато разі́в також ти лихосло́вив на інших!
porque tu corazón sabe que tú también dijiste mal de otros muchas veces.
23 Усе́ це я в мудрості ви́пробував, і сказав: „Стану мудрим!“Та дале́ка від мене вона!
Todas estas cosas probé con sabiduría, diciendo: Me haré sabio; mas ella se alejó de mí.
24 Дале́ке оте, що було́, і глибо́ке, глибо́ке, — хто зна́йде його?
Lejos está lo que fue; y lo muy profundo ¿quién lo hallará?
25 Звернувся я серцем своїм, щоб пізна́ти й розві́дати, та шукати премудрість і розум, та щоб пізнати, що безбожність — глупо́та, а нерозум — безу́мство!
Yo he rodeado con mi corazón por saber, y examinar, e inquirir la sabiduría, y la razón; y por saber la maldad de la locura, y el desvarío del error;
26 І знайшов я річ гіршу від смерти — то жінку, бо па́стка вона, її ж серце — тене́та, а руки її — то кайда́ни! Хто добрий у Бога — врято́ваний буде від неї, а грішного схо́пить вона!
y he hallado más amarga que la muerte a la mujer cuyo corazón es redes y lazos; y sus manos ligaduras. El que agrada a Dios escapará de ella; mas el pecador quedará preso en ella.
27 Подивися, оце я знайшов, сказав Пропові́дник: рівняймо одне до одно́го, щоб знайти зрозумі́ння!
He aquí, esto he hallado, dice el Predicador, pesando las cosas una por una para hallar la razón;
28 Чого ще шукала душа моя, та не знайшла: я люди́ну знайшов одну з тисячі, але жінки між ними всіма́ не знайшов!
lo que aún busca mi alma, y no encuentro: un hombre entre mil he hallado; mas mujer de todas éstas nunca hallé.
29 Крім то́го, поглянь, що знайшов я: що праведною вчинив Бог люди́ну, та ви́гадок усяких шукають вони!
He aquí, solamente he hallado esto: que Dios hizo al hombre recto, mas ellos buscaron muchas perversiones.
