Екклезіяст 6

1 Є ще зло, що я бачив під сонцем, і багато його між людьми́:

Hay otro mal que he visto debajo del cielo, y muy común entre los hombres:

2 Ось люди́на, що Бог їй багатство дає, і маєтки та славу, і недостатку ні в чо́му, чого́ зажадає, не чує вона для своєї душі, але Бог не дав вла́ди їй те спожива́ти, — бо чужа люди́на те поїсть: Це марно́та й неду́га тяжка́!

El del hombre a quien Dios dio riquezas, y hacienda, y honra, y nada le falta de todo lo que su alma desea; mas Dios no le dio facultad de comer de ello, sino que los extraños se lo comen. Esto vanidad es, y enfermedad maligna.

3 Якби сотню дітей наплоди́в чоловік, і прожи́в пречисле́нні літа́, і дні віку його були довгі, але не наси́тилась добрим душа його, а до того не мав би й належного по́хорону, то кажу́: недоно́скові краще від нього!

Si el hombre engendrare cien hijos, y viviere muchos años, y los días de su edad fueren numerosos; si su alma no se sació del bien, y también careció de sepultura, yo digo que el abortivo es mejor que él.

4 Бо в марно́ті прийшов він, і в те́мряву йде, і в те́мряві сховане буде іме́ння його, —

Porque en vano vino, y a tinieblas va, y con tinieblas será cubierto su nombre.

5 ані сонця не бачив він, ані пізнав: йому́ спокійніше від того!

Aunque no haya visto el sol, ni conocido nada, más reposo tiene éste que aquél.

6 А коли б він жив дві́чі по тисячі літ, та не бачив добра́, — то хіба не до місця одно́го все йде?

Porque si aquél viviere mil años dos veces y no gozó del bien, ciertamente ambos van al mismo lugar.

7 Увесь труд люди́ни — для рота її, і пожада́ння її не випо́внюються.

Todo el trabajo del hombre es para su boca, y con todo eso su deseo no se sacia.

8 Бо що більшого має мудрець, ніж безглуздий, що має убогий над те, що перед живими уміє ходити?

Porque ¿qué más tiene el sabio que el loco? ¿Qué más tiene el pobre que supo caminar entre los vivos?

9 Краще бачити очима, аніж мандрува́ти жада́ннями, — і тако́ж це марно́та та ло́влення вітру...

Más vale gozar del bien presente que el deseo errante. Y también esto es vanidad y aflicción de espíritu.

10 Що було́, тому йме́ння його вже нада́не давно, і відо́ме, що він чоловік, і він не може правува́тися з сильнішим від нього,

El que es, ya su nombre ha sido nombrado; y se sabe que es hombre, y que no podrá contender con el que es más fuerte que él.

11 бо багато рече́й, що марно́ту примно́жують, але яка ко́ристь від них для люди́ни?

Ciertamente las muchas palabras multiplican la vanidad. ¿Qué más tiene el hombre?

12 Бо хто знає, що́ добре люди́ні в житті, за небагатьох днів марно́го життя її, які пробуває вона, немов тінь? Та й що́ хто розкаже люди́ні, що́ буде під сонцем по ній?

Porque ¿quién sabe cuál es el bien del hombre en la vida, todos los días de la vida de su vanidad, los cuales el hace que sean como sombra? Porque ¿quién enseñará al hombre qué será después de él debajo del sol?