Від Матвія 26
1 І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до ученикїв своїх:
When Yeshua had finished all these words, he said to his disciples,
2 Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.
“You know that after two days the Passover is coming, and the Son of Man will be delivered up to be crucified.”
3 Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,
Then the chief priests, the scribes, and the elders of the people were gathered together in the court of the high priest, who was called Caiaphas.
4 і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
They took counsel together that they might take Yeshua by deceit and kill him.
5 Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.
But they said, “Not during the feast, lest a riot occur amongst the people.”
6 Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,
Now when Yeshua was in Bethany, in the house of Simon the leper,
7 приступила да Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.
a woman came to him having an alabaster jar of very expensive ointment, and she poured it on his head as he sat at the table.
8 Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?
But when his disciples saw this, they were indignant, saying, “Why this waste?
9 Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.
For this ointment might have been sold for much and given to the poor.”
10 Зрозумівши ж Ісус, рече до них: що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.
However, knowing this, Yeshua said to them, “Why do you trouble the woman? She has done a good work for me.
11 Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.
For you always have the poor with you, but you don’t always have me.
12 Зливши бо вона миро се на тїло моє на погребеннє моє зробила.
For in pouring this ointment on my body, she did it to prepare me for burial.
13 Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.
Most certainly I tell you, wherever this Good News is preached in the whole world, what this woman has done will also be spoken of as a memorial of her.”
14 Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,
Then one of the twelve, who was called Judah Iscariot, went to the chief priests
15 каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.
and said, “What are you willing to give me if I deliver him to you?” So they weighed out for him thirty pieces of silver.
16 І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.
From that time he sought opportunity to betray him.
17 У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?
Now on the first day of unleavened bread, the disciples came to Yeshua, saying to him, “Where do you want us to prepare for you to eat the Passover?”
18 Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.
He said, “Go into the city to a certain person, and tell him, ‘The Rabbi says, “My time is at hand. I will keep the Passover at your house with my disciples.”’”
19 І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.
The disciples did as Yeshua commanded them, and they prepared the Passover.
20 Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.
Now when evening had come, he was reclining at the table with the twelve disciples.
21 І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.
As they were eating, he said, “Most certainly I tell you that one of you will betray me.”
22 І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?
They were exceedingly sorrowful, and each began to ask him, “It isn’t me, is it, Lord?”
23 Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.
He answered, “He who dipped his hand with me in the dish will betray me.
24 Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.
The Son of Man goes even as it is written of him, but woe to that man through whom the Son of Man is betrayed! It would be better for that man if he had not been born.”
25 Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.
Judah, who betrayed him, answered, “It isn’t me, is it, Rabbi?” He said to him, “You said it.”
26 Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.
As they were eating, Yeshua took bread, gave thanks for it, and broke it. He gave to the disciples and said, “Take, eat; this is my body.”
27 І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;
He took the cup, gave thanks, and gave to them, saying, “All of you drink it,
28 се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.
for this is my blood of the new covenant, which is poured out for many for the remission of sins.
29 Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.
But I tell you that I will not drink of this fruit of the vine from now on, until that day when I drink it anew with you in my Father’s Kingdom.”
30 І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.
When they had sung the Hallel, they went out to the Mount of Olives.
31 Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитись мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся. вівцї стада.
Then Yeshua said to them, “All of you will be made to stumble because of me tonight, for it is written, ‘I will strike the shepherd, and the sheep of the flock will be scattered.’
32 По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.
But after I am raised up, I will go before you into Galilee.”
33 Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.
But Peter answered him, “Even if all will be made to stumble because of you, I will never be made to stumble.”
34 Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.
Yeshua said to him, “Most certainly I tell you that tonight, before the rooster crows, you will deny me three times.”
35 Каже йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всі ученики казали.
Peter said to him, “Even if I must die with you, I will not deny you.” All of the disciples also said likewise.
36 Тодї приходить з ними Ісус на врочище (місце) Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.
Then Yeshua came with them to a place called Gethsemane, and said to his disciples, “Sit here, while I go there and pray.”
37 І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.
He took with him Peter and the two sons of Zebedee, and began to be sorrowful and severely troubled.
38 Тодї рече до них: Тяжко сумна, душа моя аж до смертї. Підождіть тут, і не спїте зо мною.
Then Yeshua said to them, “My soul is exceedingly sorrowful, even to death. Stay here and watch with me.”
39 І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.
He went forward a little, fell on his face, and prayed, saying, “My Father, if it is possible, let this cup pass away from me; nevertheless, not what I desire, but what you desire.”
40 І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?
He came to the disciples and found them sleeping, and said to Peter, “What, couldn’t you watch with me for one hour?
41 Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.
Watch and pray, that you don’t enter into temptation. The spirit indeed is willing, but the flesh is weak.”
42 Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.
Again, a second time he went away and prayed, saying, “My Father, if this cup can’t pass away from me unless I drink it, your desire be done.”
43 І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.
He came again and found them sleeping, for their eyes were heavy.
44 І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.
He left them again, went away, and prayed a third time, saying the same words.
45 Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.
Then he came to his disciples and said to them, “Are you still sleeping and resting? Behold, the hour is at hand, and the Son of Man is betrayed into the hands of sinners.
46 Уставайте, ходімо: ось наближуєть ся зрадник мій.
Arise, let’s be going. Behold, he who betrays me is at hand.”
47 Ще він говорив, коли се Юда, один з дванаицяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручем, од архиєреїв та старших людських.
While he was still speaking, behold, Judah, one of the twelve, came, and with him a great multitude with swords and clubs, from the chief priests and elders of the people.
48 Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.
Now he who betrayed him had given them a sign, saying, “Whoever I kiss, he is the one. Seize him.”
49 І, зараз приступивши до Ісуса, каже; Радуй ся, учителю; та й поцілував Його.
Immediately he came to Yeshua, and said, “Greetings, Rabbi!” and kissed him.
50 Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.
Yeshua said to him, “Friend, why are you here?” Then they came and laid hands on Yeshua, and took him.
51 І ось один з тих, що з Ісусом, простягти руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.
Behold, one of those who were with Yeshua stretched out his hand and drew his sword, and struck the servant of the high priest, and cut off his ear.
52 Тоді рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всі бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.
Then Yeshua said to him, “Put your sword back into its place, for all those who take the sword will die by the sword.
53 Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би мені більш дванайцяти легионів ангелів?
Or do you think that I couldn’t ask my Father, and he would even now send me more than twelve legions of angels?
54 Як же тоді справдились би писаня, що так мусить статись?
How then would the Scriptures be fulfilled that it must be so?”
55 Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидів я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.
In that hour Yeshua said to the multitudes, “Have you come out as against a robber with swords and clubs to seize me? I sat daily in the temple teaching, and you didn’t arrest me.
56 Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всі ученики, покинувши. Його, повтікали.
But all this has happened that the Scriptures of the prophets might be fulfilled.” Then all the disciples left him and fled.
57 Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.
Those who had taken Yeshua led him away to Caiaphas the high priest, where the scribes and the elders were gathered together.
58 Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.
But Peter followed him from a distance to the court of the high priest, and entered in and sat with the officers, to see the end.
59 Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити.
Now the chief priests, the elders, and the whole council sought false testimony against Yeshua, that they might put him to death,
60 І не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісляж, приступивши два лжесьвідки
and they found none. Even though many false witnesses came forward, they found none. But at last two false witnesses came forward
61 говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три дні збудувати її.
and said, “This man said, ‘I am able to destroy the temple of God, and to build it in three days.’”
62 І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?
The high priest stood up and said to him, “Have you no answer? What is this that these testify against you?”
63 Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?
But Yeshua stayed silent. The high priest answered him, “I adjure you by the living God that you tell us whether you are the Messiah, the Son of God.”
64 Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нині побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.
Yeshua said to him, “You have said so. Nevertheless, I tell you, after this you will see the Son of Man sitting at the right hand of Power, and coming on the clouds of the sky.”
65 Тоді архиєрей роздер одежу свого, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам, іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;
Then the high priest tore his clothing, saying, “He has spoken blasphemy! Why do we need any more witnesses? Behold, now you have heard his blasphemy.
66 як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.
What do you think?” They answered, “He is worthy of death!”
67 Тоді плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,
Then they spat in his face and beat him with their fists, and some slapped him,
68 кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?
saying, “Prophesy to us, you Messiah! Who hit you?”
69 Петр же знадвору сидів у дворі, І приступила до него одна дівчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.
Now Peter was sitting outside in the court, and a maid came to him, saying, “You were also with Yeshua, the Galilean!”
70 Він же відрік ся перед усіма, кажучи: Не знаю, що говориш.
But he denied it before them all, saying, “I don’t know what you are talking about.”
71 Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.
When he had gone out onto the porch, someone else saw him and said to those who were there, “This man also was with Yeshua of Nazareth.”
72 І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.
Again he denied it with an oath, “I don’t know the man.”
73 Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справді й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.
After a little while those who stood by came and said to Peter, “Surely you are also one of them, for your speech makes you known.”
74 Тодї почав він проклинатись та, клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.
Then he began to curse and to swear, “I don’t know the man!” Immediately the rooster crowed.
75 І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше ніж півень запіе, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.
Peter remembered the word which Yeshua had said to him, “Before the rooster crows, you will deny me three times.” Then he went out and wept bitterly.
