Від Матвія 22
1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:
Yeshua answered and spoke to them again in parables, saying,
2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;
“The Kingdom of Heaven is like a certain king, who made a wedding feast for his son,
3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.
and sent out his servants to call those who were invited to the wedding feast, but they would not come.
4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідіть на весїллє.
Again he sent out other servants, saying, ‘Tell those who are invited, “Behold, I have prepared my dinner. My cattle and my fatlings are killed, and all things are ready. Come to the wedding feast!”’
5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;
But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;
6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.
and the rest grabbed his servants, treated them shamefully, and killed them.
7 Цар же, почувши, прогнівив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.
When the king heard that, he was angry, and sent his armies, destroyed those murderers, and burnt their city.
8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.
“Then he said to his servants, ‘The wedding is ready, but those who were invited weren’t worthy.
9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.
Go therefore to the intersections of the highways, and as many as you may find, invite to the wedding feast.’
10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.
Those servants went out into the highways and gathered together as many as they found, both bad and good. The wedding was filled with guests.
11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїлню одежу;
“But when the king came in to see the guests, he saw there a man who didn’t have on wedding clothing,
12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїлньої одежі? Він же мовчав,
and he said to him, ‘Friend, how did you come in here not wearing wedding clothing?’ He was speechless.
13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.
Then the king said to the servants, ‘Bind him hand and foot, take him away, and throw him into the outer darkness. That is where the weeping and grinding of teeth will be.’
14 Багато бо званих, мало ж вибраних.
For many are called, but few chosen.”
15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.
Then the Pharisees went and took counsel how they might entrap him in his talk.
16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий вси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.
They sent their disciples to him, along with the Herodians, saying, “Rabbi, we know that you are honest, and teach the way of God in truth, no matter whom you teach; for you aren’t partial to anyone.
17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?
Tell us therefore, what do you think? Is it lawful to pay taxes to Caesar, or not?”
18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокутуєте, лицеміри?
But Yeshua perceived their wickedness, and said, “Why do you test me, you hypocrites?
19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.
Show me the tax money.” They brought to him a denarius.
20 І рече до них: Чиє обличче се й надпись?
He asked them, “Whose is this image and inscription?”
21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.
They said to him, “Caesar’s.” Then he said to them, “Give therefore to Caesar the things that are Caesar’s, and to God the things that are God’s.”
22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.
When they heard it, they marvelled, and left him and went away.
23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,
On that day Sadducees (those who say that there is no resurrection) came to him. They asked him,
24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.
saying, “Rabbi, Moses said, ‘If a man dies, having no children, his brother shall marry his wife and raise up offspring for his brother.’
25 Було ж у нас сім братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши васїння, покинув жінку свою братові своєму;
Now there were with us seven brothers. The first married and died, and having no offspring left his wife to his brother.
26 так само й другий брат, і третїй аж до семого.
In the same way, the second also, and the third, to the seventh.
27 Опісля ж усїх умерла й жінка.
After them all, the woman died.
28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.
In the resurrection therefore, whose wife will she be of the seven? For they all had her.”
29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання анї сили Божої.
But Yeshua answered them, “You are mistaken, not knowing the Scriptures, nor the power of God.
30 Бо в воскресенню не женять ся нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.
For in the resurrection they neither marry nor are given in marriage, but are like God’s angels in heaven.
31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:
But concerning the resurrection of the dead, haven’t you read that which was spoken to you by God, saying,
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.
‘I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob’? God is not the God of the dead, but of the living.”
33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.
When the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.
34 Фарисеї ж, почувши, що Вів примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.
But the Pharisees, when they heard that he had silenced the Sadducees, gathered themselves together.
35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:
One of them, a Torah scholar, asked him a question, testing him.
36 Учителю, котора заповідь велика в законі?
“Rabbi, which is the greatest commandment in the law?”
37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.
Yeshua said to him, “‘You shall love the Lord your God with all your heart, with all your soul, and with all your mind.’
38 Се перва й велика заповідь.
This is the first and great commandment.
39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.
A second likewise is this, ‘You shall love your neighbour as yourself.’
40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.
The whole Torah and the Prophets depend on these two commandments.”
41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,
Now while the Pharisees were gathered together, Yeshua asked them a question,
42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.
saying, “What do you think of the Messiah? Whose son is he?” They said to him, “Of David.”
43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:
He said to them, “How then does David in the Spirit call him Lord, saying,
44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?
‘The Lord said to my Lord, sit on my right hand, until I make your enemies a footstool for your feet’?
45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
“If then David calls him Lord, how is he his son?”
46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його ніколи.
No one was able to answer him a word, neither did any man dare ask him any more questions from that day forward.
