Psalmi 58

1 Govorite li zaista istinu, silni, sudite li pravo, sinovi èovjeèiji?

Для дириґента хору. На спів: „Не вигуби“. Золотий псалом Давидів. Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи лю́дських синів слушно судите?

2 Ta, bezakonja sastavljate u srcu, meæete na mjerila zloèinstva ruku svojih na zemlji.

Отже, у серці ви чините кривди, дорогу наси́льства рук ваших тору́єте ви на землі.

3 Od samoga roðenja zastraniše bezakonici, od utrobe materine tumaraju govoreæi laž.

Від лоня ще матернього — вже відда́лені несправедливі, з утро́би ще матерньої заблуди́лися неправдомо́вці, —

4 U njima je jed kao jed zmijinji, kao gluhe aspide, koja zatiskuje uho svoje,

їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуля́є,

5 Koja ne èuje glasa bajaèu, vraèaru, vještu u vraèanju.

що не слухає голосу заклиначі́в, чарівника́, в чарах впра́вного!

6 Bože! polomi im zube u ustima njihovijem; razbij èeljusti lavovima, Gospode!

Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх уста́х, левчука́м розбий, Господи, ще́лепи, —

7 Nek se proliju kao voda, i nestane ih. Kad puste strijele, neka budu kao slomljene.

нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтіка́ється, хай пов'я́нуть вони, як трава по дорозі,

8 Kao puž, koji se rašèinja, neka išèile; kao dijete, koje žena pobaci, neka ne vide sunca.

бодай стали, немов той слима́к, що в своїй слизоті́ розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

9 Prije nego kotlovi vaši osjete toplotu od potpaljena trnja, i sirovo i nagorjelo neka raznese vihor.

Поки почують терни́ну запа́лену ваші горшки, — нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спа́лену!

10 Obradovaæe se pravednik kad vidi osvetu, opraæe noge svoje u krvi bezbožnikovoj.

А праведний ті́шитись буде, бо помсту побачить, у кро́ві безбожного сто́пи свої він обмиє!

11 I reæi æe ljudi: zaista ima ploda pravedniku! zaista je Bog sudija na zemlji!

І скаже люди́на: „Поправді є плід справедливому, справді є Бог, — суддя на землі!“