Job 29

1 Darauf fuhr Job im Vortrag seiner Rede fort:

І Йов далі вів мову свою та й сказав:

2 "Ach, daß ich wäre wie in früheren Monden, wie in den Tagen, da mich Gott beschützte,

„О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли борони́в мене Бог,

3 als seine Leuchte über meinem Haupte schwebte und ich bei ihrem Scheine mich ins Dunkel wagte!

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті́,

4 So, wie ich war, in meiner höchsten Blüte Tagen, da Gott mein Zelt beschirmte,

як був я за днів тих своєї погожої о́сени, коли Божа милість була над наме́том моїм,

5 als der Allmächtige noch mit mir war, als meine Dienerschaft mich noch umgab,

коли Всемогу́тній зо мною ще був, а навко́ло мене — мої діти,

6 als meine Gäste sich in Dickmilch badeten, als Bäche Öls bei mir den Boten zur Verfügung standen!

коли мої кро́ки купалися в маслі, а скеля оли́вні струмки́ біля мене лила́!

7 Wenn ich zur Stadt hinauf zum Tore ging und auf dem Markte meinen Sitz einnahm,

Коли я вихо́див до брами при місті, і ставив на площі сиді́ння своє,

8 alsdann verkrochen sich die Knaben, sahn sie mich, und Greise standen auf und blieben stehen.

як тільки вбачали мене юнаки́ — то ховались, а ста́рші встава́ли й стояли,

9 Die Ratsherrn hielten ein mit Reden und legten auf den Mund die Hand.

зве́рхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої, —

10 Der Edlen Stimme, sie verbarg sich; das Wort blieb ihnen in der Kehle stecken.

ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпа́в їм був до піднебі́ння,

11 Wer von mir hörte, pries mich selig; wer mich erblickte, lobte mich.

Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаже́нним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене, —

12 Ich half dem Armen, der um Hilfe schrie, dem Waisenkinde, dem hilflosen.

бо я рятував бідаря́, що про поміч кричав, і сироту́ та безпо́мічного.

13 Und armer Menschen Segen kam auf mich; das Herz der Witwe ließ ich jubeln.

Благослове́ння гинучого на ме́не прихо́дило, а серце вдовиці чинив я співа́ючим!

14 Gerechtigkeit war mein Gewand, das gut mir stand, und meine Rechtlichkeit war Mantel mir und Diadem.

Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та заві́й було право моє.

15 Ich war des Blinden Augenlicht und Fuß dem Lahmen.

Очима я був для сліпого, а кривому — ногами я був.

16 Den Armen wollte ich ein Vater sein; selbst Fremder Sache führte ich.

Бідаря́м я був батьком, супере́чку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Des Bösewichts Gebiß zermalmte ich und riß den Raub ihm aus den Zähnen.

Й я торо́щив злочинцеві ще́лепи, і виривав із зубів його схо́плене.

18 So dachte ich, in meinem Neste stürbe ich; ich lebte soviel Jahre wie der Phönix.

І я говорив: Умру я в своєму гнізді́, і свої дні я помно́жу, немов той пісок:

19 Zum Wasser reichte meine Wurzel tief hinab; in meinen Zweigen nächtigte der Tau,

для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй.

20 und neu stets würde meine Herrlichkeit an mir; in meiner Hand verjüngte sich der Bogen.

Моя слава була при мені все нова́, і в руці моїй лук мій відно́влював силу.

21 Mir hörten sie nur zu und warteten und lauschten schweigend meinem Rat.

Мене слу́халися й дожида́ли, і мовчали на раду мою.

22 Wenn ich geredet, sprachen sie nicht mehr; nur meine Rede troff auf sie herab.

По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них кра́плями.

23 Sie warteten auf mich wie auf den Regen; sie lechzten nach mir wie auf Lenzesregen.

І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик.

24 Und lächelte ich ihnen zu, so konnten sie's nicht glauben, und sie verschmähten nicht mein heitres Antlitz.

Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гаси́ли.

25 Ich wählte ihren Weg, den sie einschlagen sollten, wie bei der Kriegerschar der König. Ich saß gemächlich obenan wie einer, der den Trauernden Trost spendet." -

Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі́, і пробува́в, немов цар той у ві́йську, коли тішить засму́чених він!