Psalms 22
1 For the end, concerning the morning aid, a Psalm of David. O God, my God, attend to me: why have you forsaken me? the account of my transgressions is far from my salvation.
Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 O my God, I will cry to you by day, but you will not hear: and by night, and [it shall] not [be accounted] for folly to me.
Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 But you, the praise of Israel, dwell in a sanctuary.
Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 Our fathers hoped in you; they hoped, and you did deliver them.
На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 They cried to you, and were saved: they hoped in you, and were not ashamed.
До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 But I am a worm, and not a man; a reproach of men, and scorn of the people.
А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 All that saw me mocked me: they spoke with [their] lips, they shook the head, [saying],
Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 He hoped in the Lord: let him deliver him, let him save him, because he takes pleasure in him.
„Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 For you are he that drew me out of the womb; my hope from my mother's breasts.
Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 I was cast on you from the womb: you are my God from my mother's belly.
На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Stand not aloof from me; for affliction is near; for there is no helper.
Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Many bullocks have compassed me: fat bulls have beset me round.
Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 They have opened their mouth against me, as a ravening and roaring lion.
на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 I am poured out like water, and all my bones are loosened: my heart in the midst of my belly is become like melting wax.
Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 My strength is dried up, like a potsherd; and my tongue is glued to my throat; and you have brought me down to the dust of death.
Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 For many dogs have compassed me: the assembly of the wicked doers has beset me round: they pierced my hands and my feet.
Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 They counted all my bones; and they observed and looked upon me.
Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 They parted my garments [among] themselves, and cast lots upon my raiment.
Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 But you, O Lord, remove not my help afar off: be ready for mine aid.
А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Deliver my soul from the sword; my only-begotten one from the power of the dog.
Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Save me from the lion's mouth; and [regard] my lowliness from the horns of the unicorns.
Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 I will declare your name to my brethren: in the midst of the church will I sing praise to you.
Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 You that fear the Lord, praise him; all you seed of Jacob, glorify him: let all the seed of Israel fear him.
Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 For he has not despised nor been angry at the supplication of the poor; nor turned away his face from me; but when I cried to him, he heard me.
бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 My praise is of you in the great congregation: I will pay my vows before them that fear him.
Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 The poor shall eat and be satisfied; and they shall praise the Lord that seek him: their heart shall live for ever.
будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 All the ends of the earth shall remember and turn to the Lord: and all the kindred of the nations shall worship before him.
Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 For the kingdom is the Lord's; and he is the governor of the nations.
бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 All the fat ones of the earth have eaten and worshipped: all that go down to the earth shall fall down before him: my soul also lives to him.
Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 And my seed shall serve him: the generation that is coming shall be reported to the Lord.
Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 And they shall report his righteousness to the people that shall be born, whom the Lord has made.
При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
