Psalms 109
1 For the end, a Psalm of David. For the end, a Psalm of David. O God, pass not over my praise in silence;
Для дириґента хору. Псалом Давидів.
2 for the mouth of the sinner and the mouth of the crafty [man] have been opened against me: they have spoken against me with a crafty tongue.
бо мої вороги́ порозкрива́ли на мене уста́ нечести́ві та пе́льки лукаві, язиком неправди́вим говорять зо мною!
3 And they have compassed me with words of hatred; and fought against me without a cause.
І вони оточили мене словами нена́висти, і без причини на мене воюють,
4 Instead of loving me, they falsely accused me: but I continued to pray.
обмовля́ють мене за любов мою, а я — молюся за них,
5 And they rewarded me evil for good, and hatred for my love.
вони віддають мені злом за добро, і не́навистю — за любов мою!
6 Set you a sinner against him; and let the devil stand at his right hand.
Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана́ нехай стане!
7 When he is judged, let him go forth condemned: and let his prayer become sin.
Як буде суди́тись — нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!
8 Let his days be few: and let another take his office of overseer.
Нехай дні його будуть коро́ткі, хай інший маєток його забере́!
9 Let his children be orphans, and his wife a widow.
Бодай діти його стали си́ротами, а жінка його — удовою!
10 Let his children wander without a dwelling-place, and beg: let them be cast out of their habitations.
І хай діти його все мандру́ють та же́брають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!
11 Let [his] creditor exact all that belongs to him: and let strangers spoil his labors.
Бодай їм тене́та розставив лихва́р на все, що його, і нехай розграбу́ють чужі його працю!
12 Let him have no helper; neither let there be any one to have compassion on his fatherless children.
Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його си́ротам милости!
13 Let his children be [given up] to utter destruction: in one generation let his name be blotted out.
Щоб на зни́щення стали наща́дки його, бодай було скре́слене в другому роді ім'я́ їхнє!
14 Let the iniquity of his fathers be remembered before the Lord; and let not the sin of his mother be blotted out.
Беззаконня батькі́в його хай пам'ята́ється в Господа, і хай не стирається гріх його матері!
15 Let them be before the Lord continually; and let their memorial be blotted out from the earth.
Нехай будуть вони перед Господом за́вжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять, —
16 Because he remembered not to show mercy, but persecuted the needy and poor man, and [that] to kill him that was pricked in the heart.
во́рог бо не пам'ятав милосердя чини́ти, і напастува́в був люди́ну убогу та бідну, та серцем засму́чену, щоб убивати її!
17 He loved cursing also, and it shall come upon him; and he took not pleasure in blessing, so it shall be removed far from him.
Полюбив він прокля́ття, бодай же на нього воно надійшло! — і не хотів благослове́ння, — щоб воно віддалилось від нього!
18 Yes, he put on cursing as a garment, and it is come as water into his bowels, and as oil into his bones.
Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, прося́кло воно, як вода, в його ну́тро, та в кості його, мов олива!
19 Let it be to him as a garment which he puts on, and as a girdle with which he girds himself continually.
Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягне́ться, і за пояс, що за́вжди він ним підпере́жеться!
20 This is the dealing of the Lord with those who falsely accuse me, and of them that speak evil against my soul.
Це заплата від Господа тим, хто мене обмовля́є, на душу мою нагово́рює зло!
21 But you, O Lord, Lord, deal [mercifully] with me, for your name's sake: for your mercy is good.
А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Йме́ння Свого́, що добре Твоє милосердя, — мене порятуй,
22 Deliver me, for I am poor and needy; and my heart is troubled within me.
бо я вбогий та бідний, і зра́нене серце моє в моїм ну́трі!
23 I am removed as a shadow in its going down: I am tossed up and down like locusts.
Я ходжу́, мов та тінь, коли хи́литься день, немов сарана́ — я відки́нений!
24 My knees are weakened through fasting, and my flesh is changed by reason of [the lack of] oil.
Коліна мої знеси́лилися з по́сту, і ви́худло тіло моє з недостачі оливи,
25 I became also a reproach to them: [when] they saw me they shook their heads.
і я став для них за посміхо́вище, коли бачать мене, — головою своєю хитають.
26 Help me, O Lord my God; and save me according to your mercy.
Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!
27 And let them know that this is your hand; and [that] you, Lord, have wrought it.
І нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчини́в!
28 Let them curse, but you shall bless: let them that rise up against me be ashamed, but let your servant rejoice.
Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови́! Вони повстають, та нехай засоро́млені бу́дуть, а раб Твій раді́тиме!
29 Let those that falsely accuse me be clothed with shame, and let them cover themselves with their shame as with a mantle.
Хай зодя́гнуться га́ньбою ті, хто мене обмовля́є, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!
30 I will give thanks to the Lord abundantly with my mouth; and in the midst of many I will praise him.
Я уста́ми своїми хвали́тиму голосно Господа, і між багатьма́ Його сла́вити буду,
31 For he stood on the right hand of the poor, to save [me] from them that persecute my soul.
бо стоїть на правиці убогого Він для спасі́ння від тих, хто осуджує душу його!
