Psalms 102
1 A Prayer for the Poor; when he is deeply afflicted, and pours out his supplication before the Lord. Hear my prayer, O Lord, and let my cry come to you.
Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою. Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
2 Turn not away your face from me: in the day [when] I am afflicted, incline your ear to me: in the day [when] I shall call upon you, speedily hear me.
Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
3 For my days have vanished like smoke, and my bones have been parched like a stick.
Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
4 I am blighted like grass, and my heart is dried up; for I have forgotten to eat my bread.
Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
5 By reason of the voice of my groaning, my bone has cleaved to my flesh.
Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
6 I have become like a pelican of the wilderness;
Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
7 I have become like an owl in a ruined house. I have watched, and am become as a sparrow dwelling alone on a roof.
Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
8 All the day long mine enemies have reproached me; and they that praised me have sworn against me.
Увесь день ображають мене вороги́ мої, ті, хто з мене кепку́є, заприсяглись проти мене!
9 For I have eaten ashes as it were bread, and mingled my drink with weeping;
І по́піл я їм, немов хліб, а напо́ї свої із плаче́м перемі́шую, —
10 because of your anger and your wrath: for you have lifted me up, and dashed me down.
через гнів Твій та лютість Твою, бо підняв був мене Ти та й кинув мене́.
11 My days have declined like a shadow; and I am withered like grass.
Мої дні — як похи́лена тінь, а я сохну, немов та трава!
12 But you, Lord, endure for ever, and your memorial to generation and generation.
А Ти, Господи, бу́деш повік пробува́ти, а пам'ять Твоя — з роду в рід.
13 You shall arise, and have mercy upon Sion: for [it is] time to have mercy upon her, for the set time is come.
Ти встанеш та змилуєшся над Сіо́ном, бо час учини́ти йому милосердя, бо прийшов речене́ць,
14 For your servants have taken pleasure in her stones, and they shall pity her dust.
бо раби Твої покоха́ли й камі́ння його́, і порох його полюбили!
15 So the nations shall fear your name, O Lord, and all kings your glory.
І будуть боятись наро́ди Господнього Йме́ння, а всі зе́мні царі — слави Твоєї.
16 For the Lord shall build up Sion, and shall appear in his glory.
Бо Господь побудує Сіона, поя́виться в славі Своїй.
17 He has had regard to the prayer of the lowly, and has not despised their petition.
До молитви забутих зве́рнеться Він, і моли́тви їхньої не осоро́мить.
18 Let this be written for another generation; and the people that shall be created shall praise the Lord.
Запишеться це поколі́нню майбу́тньому, і наро́д, який ство́рений буде, хвали́тиме Господа,
19 For he has looked out from the height of his sanctuary; the Lord looked upon the earth from heaven;
бо споглянув Він із високо́сти святої Своєї, Господь зо́рив на землю з небе́с,
20 to hear the groaning of the fettered ones, to loosen the sons of the slain;
щоб почути зідха́ння ув'я́зненого, щоб на смерть прироко́ваних ви́зволити,
21 to proclaim the name of the Lord in Sion, and his praise in Jerusalem;
щоб розповіда́ти про Йме́ння Господнє в Сіоні, а в Єрусалимі — про славу Його,
22 when the people are gathered together, and the kings, to serve the Lord.
коли ра́зом зберу́ться наро́ди й держа́ви служи́ти Господе́ві.
23 He answered him in the way of his strength: tell me the fewness of my days.
Мою силу в дорозі Він ви́снажив, дні мої скороти́в.
24 Take me not away in the midst of my days: your years [are] through all generations.
Я кажу́: „Боже мій, — не бери Ти мене в половині днів моїх! Твої ро́ки — на вічні віки.
25 In the beginning you, O Lord, did lay the foundation of the earth; and the heavens are the works of your hands.
Колись землю Ти був закла́в, а небо — то чин Твоїх рук, —
26 They shall perish, but you remain: and [they all] shall wax old as a garment; and as a vesture shall you fold them, and they shall be changed.
позникають вони, а Ти бу́деш стояти. І всі вони, як оде́жа, загинуть, Ти їх зміниш, немов те вбрання́, — і мину́ться вони.
27 But you are the same, and your years shall not fail.
Ти ж — Той Самий, а роки Твої не закі́нчаться!
28 The children of your servants shall dwell [securely], and their seed shall prosper for ever.
Сини Твоїх рабів будуть жити, а їхнє насіння стоя́тиме міцно перед обличчям Твоїм!“
