Job 10
1 Weary in my soul, I will pour my words with groans upon him: I will speak being straitened in the bitterness of my soul.
Життя моє стало бридке́ для моєї душі... Нехай наріка́ння своє я на се́бе пущу́, нехай говорю́ я в гірко́ті своєї душі!
2 And I will say to the Lord, Do not teach me to be impious; and therefore have you thus judged me?
Скажу Богові я: Не осу́джуй мене́! Повідо́м же мене, чого став Ти зо мною на прю?
3 Is it good before you if I be unrighteous? for you have disowned the work of your hands, and attended to the counsel of the ungodly.
Чи це добре Тобі, що Ти гно́биш мене́, що пого́рджуєш тво́ривом рук Своїх, а раду безбожних осві́тлюєш?
4 Or do you see as a mortal sees? or will you look as a man sees?
Хіба маєш Ти очі тілесні? Чи Ти бачиш так само, як бачить люди́на люди́ну?
5 Or is your life human, or your years [the years] of a man,
Хіба Твої дні — як дні лю́дські, чи лі́та Твої — як дні мужа,
6 that you have enquired into mine iniquity, and searched out my sins?
що шукаєш провини моєї й виві́дуєш гріх мій,
7 For you know that I have not committed iniquity: but who is he that can deliver out of your hands?
хоч ві́даєш Ти, що я не беззако́нник, та нема, хто б мене врятува́в від Твоєї руки?
8 Your hands have formed me and made me; afterwards you did change [your mind], and strike me.
Твої руки створили мене і вчинили мене́, потім Ти обернувся — і гу́биш мене.
9 Remember that you have made me [as] clay, and you do turn me again to earth.
Пам'ятай, що мов глину мене оброби́в Ти, — і в порох мене оберта́єш.
10 Hast you not poured me out like milk, and curdled me like cheese?
Чи не ллєш мене, мов молоко, і не згусти́в Ти мене, мов на сир?
11 And you did clothe me with skin and flesh, and frame me with bones and sinews.
Ти шкірою й тілом мене зодяга́єш, і сплів Ти мене із костей та із жил.
12 And you did bestow upon me life and mercy, and your oversight has preserved my spirit.
Життя й милість пода́в Ти мені, а опіка Твоя стерегла мого духа.
13 Having these things in yourself, I know that you can do all things; for nothing is impossible with you.
А оце заховав Ти у серці Своє́му, — я знаю, що є воно в Тебе:
14 And if I should sin, you watch me; and you have not cleared me from iniquity.
якщо я грішу́, Ти мене стереже́ш, та з провини моєї мене не очи́щуєш.
15 Or if I should be ungodly, woe is me: and if I should be righteous, I can’t lift myself up, for I am full of dishonor.
Якщо я провиню́ся, то горе мені! А якщо я невинний, не смію підня́ти свою голову, си́тий стидо́м та напо́єний горем своїм!
16 For I am hunted like a lion for slaughter; for again you have changed and are terribly destroying me;
А коли піднесе́ться вона, то Ти ловиш мене, як той лев, і зно́ву предивно зо мною пово́дишся:
17 renewing against me my torture: and you have dealt with me in great anger, and you have brought trials upon me.
поно́влюєш свідків Своїх проти мене, помно́жуєш гнів Свій на мене, ві́йсько за ві́йськом на мене Ти шлеш.
18 Why then did you bring me out of the womb? and why did I not die, and no eye see me,
І на́що з утро́би Ти вивів мене? Я був би помер, — і жодні́сіньке око мене не побачило б,
19 and I become as if I had not been? for why was I not carried from the womb to the grave?
як нібито не існував був би я, перейшов би з утроби до гро́бу.
20 Is not the time of my life short? suffer me to rest a little,
Отож, дні мої нечисле́нні, — перестань же, й від мене вступи́сь, і нехай не турбу́юся я бодай тро́хи,
21 before I go whence I shall not return, to a land of darkness and gloominess;
поки я не піду́ — й не верну́ся! — до кра́ю темно́ти та смертної тіні,
22 to a land of perpetual darkness, where there is no light, neither [can any one] see the life of mortals.
до те́много кра́ю, як мо́рок, до тьмя́ного краю, в якому поря́дків нема, і де світло, як те́мрява“.
